Новоселиця село Берегівського району
Визначення і загальна характеристика
НОВОСЕ́ЛИЦЯ — село Берегівського (до липня 2020 — Виноградівського) району Закарпатської області. 2020 Новоселиц. сільс. раду зараховано до Королів. селищ. обʼєднаної територіал. громади. Н. знаходиться у пд.-сх. частині хребта Гута, побл. г. Фрасин (826 м), за 22 км від м. Виноградів, 8 км від залізнич. ст. Королево та бл. 2 км від укр.-румун. кордону. Протікає мала р. Миновице та бере початок р. Батар (притока Тиси, бас. Дунаю). Пл. села 3,5 км2. За переписом насел. 2001, проживали 1435 осіб; переважно українці. На Зх. від села виявлено мустьєр. стоянку. На думку дослідників, оскільки втікачі-серби, які ховалися від турец. переслідувань, утворили тут серед лісів нове поселення, то сформувалася назва Н. У різні часи село називали: Шовші Фолу (молдовани) та Думбрава (румуни). Н. вперше згадується у писем. джерелах 1351. Від 1526 — у складі Трансильван. князівства, від поч. 18 ст. — Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). У остан. чв. 19 ст. відкрито школу. 1910 проживали 496 русинів та 62 євреї. Від квітня 1919 — під владою Румунії, восени того ж року відійшло до Чехо-Словаччини. 1930 з 746 жит. було 657 русинів і 84 євреї. Від 1938 — під гортист.-угор. окупацією. У жовтні 1944 сюди увійшли рад. війська. Від 1946 — у складі Закарп. обл.; 1946–53 — Севлюс. округи; 1953–62, 1965–2020 — Виноградів., 1962–65 та від 2020 — Берегів. р-нів. У Н. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Здавна мешканці займаються садівництвом, виноробством і різноманіт. ремеслами, зокрема й вишиванням і ткацтвом. Памʼятка архітектури нац. значення — церква Успіння Пресвятої Богородиці (зведено 1654–56, реставровано 1979–80). Її унікальність полягає в тому, що вона є найменшим деревʼяним храмом на Закарпатті у готич. стилі. Зберігся стінопис 1662. Храм. споруда тридільна, складається з однак. ширини бабинця й нави та меншого прямокут. вівтаря; вкрита високим двосхилим дахом, який над бабинцем переходить у стрімку чотиригранну вежу з гострим шпилем. Вежа оздоблена декор. вирізуванням. Дах вівтаря переходить в піддашшя нави та бабинця, що ділить фасад на 2 яруси. Від 1989 у деревʼяній церкві Успіння Пресвятої Богородиці та житл. будинку священнослужителів діє музей нар. архітектури та живопису. Музейні відділи: «Ткацтво та вишивка», «Знаряддя праці», «Побутові речі», «Світлиця». Богослужіння здійснюють у камʼяній церкві Успіння Пресвятої Богородиці (1925). Щорічно у Н. проводять фольклор. фестиваль «Волоські страви».
Літ.: Поп И. И., Поп Д. И. В горах и долинах Закарпатья. Москва, 1971; Федака С. Населені пункти і райони Закарпаття: Істор.-геогр. довід. Уж., 2014.
Н. І. Густі, П. І. Таркані
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
