Новосельський Єжи

Визначення і загальна характеристика

НОВОСЕ́ЛЬСЬКИЙ Єжи (Nowosielski Jerzy; справж. — Новосільський Георгій-Ки­пріян, Nowosilskyj Heorhij-Kyprian; 07. 01. 1923, м. Краків, Польща — 21. 02. 2011, там само) — польський художник, іконописець, графік, сцено­граф, мистецтво­знавець. З походже­н­ня українець. Під час 2-ї світової вій­ни від­відував Мист. школу в Кракові, іспити склав 1942 у Львові. 1947 був асист. Т. Кантора у Краків. ВШ образотвор. мистецтва. Усунутий від викла­да­н­ня 1950 за нес­прийня­т­тя засад соцреалізму в мистецтві. У 1950-х рр. працював у Лодзі (Польща). Виконав багато цін­них поліхромій, комплекс. ре­ставрацій православ. церков, лат. костелів. 1955 повернувся до мист. життя, брав участь у ви­ставках, зокрема у Венецій. бієнале (1956). Проф. Краків. АМ (1962–76). Проектував інтерʼє­ри церков, створював костюми, книжк. ілюстрації, за­ймався театр. сцено­графією. Найважливішим мист. доробком Н. є живопис, у якому пере­плетено впливи авангард. (абстракція, фігуративність, кубізм) і візант. мистецтв, особливо традиції руської ікони, зокрема галицької, а також сучас. укр. мистецтва. Осн. ознака його творчості — під­креслена но­стальг. духовність, від­крита для різних ін­спірацій, але виразно під­порядкована традиції сх. християнства. У 1980-х рр. малював цикли церк. ікон. Гол. тема нереліг. живопису — жін. по­стать, натюрморт, пейзаж, рідше — сюжетні сцени. У всіх видах мистецтва Н. наявні елементи характер. стилю: уника­н­ня пер­спективи, своєрідна площин­ність, по­єд­нана із браком моделюва­н­ня простор. структури, ігнорува­н­ня анатом. по­дробиць людського тіла (у по­єд­нан­ні із замилува­н­ням до зображе­н­ня фігури), композиція, що пере­гукується із малярством іконопису, антинатуралізм. Автор статей на тему сучас. мистецтва та мистецтва ікони.

Літ.: K. Czerni. Nowosielski. Kraków, 2006; Її ж. Nietoperz w świątyni. Biografia Jerzego Nowosielskiego. Kraków, 2011; Юрій Новосільський у Тинці // НС. 2014, 28 груд.

С. Заброварний

Завантажити статтю