Новосильцев Іван Степанович
Визначення і загальна характеристика
НОВОСИ́ЛЬЦЕВ Іван Степанович (04(16). 12. 1890, с. Карач Євпаторій. пов. Таврій. губ., нині у межах с. Скворцове Сімфероп. р-ну АР Крим — 1937) — гірничий інженер. Професор (1925). Закін. Катеринослав. гірн. інститут (1917), де відтоді й працював (нині Нац. тех. університет «Дніпров. політехніка»): від 1924 — проф., 1928–33 — завідувач кафедри гірн. мистецтва, 1925–28 — декан. гірн. ф-ту, 1928–29 та 1930–31 — пом. ректора з навч. роботи. Водночас 1917–22 був вчителем математики та фізики в серед. навч. закладах; у 1920-х рр. — зав. навч. частини, дир. Гідротехнікуму; викл. Вищих інж. курсів при Сталін. гірн. технікумі; ст. інж. з проектування шахт, кер. гірн. секції Вугіл. НДІ; 1928–30 — директор-засн. Дніпроп. філії (згодом — інститут «Дніпродіпрошахт») Держ. проект. інституту «Діпрошахт». Від 1933 — у Москві, де був гол. інж. Гол. упр. неметалург. промисловості Наркомату важкої промисловості СРСР. Репрес. 1937, реабіліт. 1956. Наукові дослідження: проблеми провітрювання шахт, гірн.-рятув. справи та протипожеж. техніки. Засн. наук. школи у галузі безпеки гірн. робіт та гірн.-рятув. справи.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Взрывы гремучего газа и каменноугольной пыли. Москва, 1923; Взрывные работы. Москва, 1923; Как поддерживается чистый воздух в рудниках. Москва, 1923; Подземная откатка подвижными двигателями. Москва, 1924; Рудничное спасательное дело. Дн., 1928; Рудничные пожары и спасательное дело. Дн.; Х., 1931.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
