Новосілки село Ковельського району
Визначення і загальна характеристика
НОВОСІ́ЛКИ — село Ковельського (до липня 2020 — Турійського) району Волинської області. 2020 Новосілків. сільс. раду (підпорядк. села Комарів і Окунин) зараховано до Луків. громади. Н. знаходяться побл. р. Вижівка та її притоки Плиска (бас. Припʼяті), за 110 км від обл. центру, 43 км від м. Володимир-Волинський, 20 км від залізнич. ст. Турійськ, 3 км від міжнар. автомагістралі Київ–Ковель–Ягодин–Варшава та 2 км від автомобіл. шляху Турійськ–Луків. Є оз. Окунинське. Пл. Н. 1,66 км2. За переписом насел. 2001, проживали 333 особи; станом на 2019 — 310 осіб; переважно українці. В урочищі Городище досліджено кілька давніх курганів. Тут знайдено артефакти ранньословʼян. і давньорус. часів. За нар. переказами, за бл. 1 км на Пн. було поселення Сваричів (ін. назви: Старичуб, Свиридів), що в 1240-х рр. спалило татаро-монгол. військо. У минулому ці землі входили до складу Київ. Русі, Волин., а потім — Галицько-Волин. князівств. Від 1340-х рр. — під владою Великого князівства Литовського, за Люблін. унією 1569 відійшли до Польщі. Н. вперше згадуються у писем. джерелах 1570 як власність князів Курцевичів. Від 17 ст. належали польс. графам Ронікерам (звели палац, заклали великий сад і парк), від 2-ї пол. 19 ст. — поміщикам Крижановському та Ледоховській. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. За Андрусів. перемирʼям 1667 та за умовами «Вічного миру» 1686 Н. залишилися в складі Польщі, після її 3-го поділу 1795 відійшли до Рос. імперії. Відтоді до 1920 — у складі Волин. губ.; до 1939 — Володимир-Волин. (Володимир.) пов. Неподалік села проходила межа з Ковел. пов., куди, зокрема, входили містечко Луків (нині смт) і с. Миляновичі (нині Луків. громади). Деякий час Н. були центром Перевал. волості, якій підпорядковувалися села Перевали (нині Турій. громади), Комарів, Сомин (обидва — нині Луків. громади), Руда та Хворостів (обидва — нині Вишнів. громади). Від кін. 19 ст. Н. належали до Олес. волості (див. с. Олеськ Вишнів. громади). 1885 було 43 двори, мешкали 396 осіб, діяла початк. школа, працювали пивовар. і винокур. заводи, 2 вітр. млини. 1890 відкрито земську школу. Наприкінці 19 ст. — 82 двори, 536 осіб; 1906 — відповідно 91 і 556. Під час 1-ї світової війни відбувалися великі бої між австро-угор. і рос. військами. За Ризьким мирним договором 1921 Н. відійшли до Польщі. 1921–39 належали до ґміни Олеськ. Остан. великими землевласниками тут була родина Подлевських. 1926 засн. осередок «Просвіти». У вересні 1939 увійшли рад. війська. Від 1939 — у складі Волин. обл. 1940–59 — село Луків. (до 1946 — Мацеїв.), 1959–62, 1965–2020 — Турій., 1962–65 — Любомл., від 2020 — Ковел. р-нів. Багато жит. зазнали сталін. репресій. Від 28 червня 1941 до 17 липня 1944 — під нім. окупацією. Діяло рад. підпілля. Нацисти вбили 9 місц. жит. На фронтах 2-ї світової війни воювали понад 200 воїнів-земляків, з них 99 загинули (встановлено памʼятник). До серед. 1950-х рр. вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. За Всесоюз. переписом 1989, чисельність насел. становила 1379 осіб. У Н. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка, сільс. істор. музей; фельдшер.-акушер. пункт. Памʼятки архітектури: нац. значення — деревʼяна церква Різдва Богородиці (1676); місц. — каплиця (19 ст.). Храм тризрубний одноверхий на високому фундаменті, з квадратними в плані зрубами. Його увінчує один купол, прикрашений главком. 1886 до зх. фасаду прибудована дещо ширша деревʼяна двоярусна дзвіниця, вхід до якої вкритий двосхилим дашком. На дзвіниці — баня гострої форми. Раніше в церкві зберігалися ікони 17 ст. Спасителя (безслідно зникла), Ісуса (нині у Музеї волин. ікони в Луцьку) й Анни і Якима (нині у Львів. картин. галереї). Низку віршів новосілків. поетеси Т. Черепари надруковано в обл. газетах, її пісні виконують місц. колективи. У с. Комарів народився учасник 2-ї світової війни, Герой Радянського Союзу Й. Бєлих.
Літ.: Цинкаловський О. Матеріяли до Прадзєюв Волині і Полєся Волиньскєґо. Варшава, 1961; Сміян П., Кондратюк А., Ковальчук С. Від сохи до трактора (історичний нарис с. Новосілки Любомльського району) // Рад. Волинь. 1964, 7 черв.; Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся: (Краєзн. слов. від найдавніших часів до 1914 р.). Т. 2. Вінніпеґ, 1986; Ярмолюк З. Про Турійськ і Турійський район. Лц., 2000; Студії і матеріали з історії Волині. Лц., 2012; Село моє — моя прадавня колиска. Новосілки — земля трудової слави // Нар. слово. 2012, 17 листоп.
Л. О. Бортнічук, Є. В. Зінчук, Т. С. Кухарук, А. В. Янюк
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
