Новотроїцький район

НОВОТРО́ЇЦЬКИЙ РАЙО́Н — район, що знаходився у південно-східній частині Херсонської області. Утвор. 1923 у складі Мелітопол. округи (існувала до 1930) Катеринослав. губ. (до 1925) з Новотроїц., Громів. і Павлів. волостей. Спочатку р-н мав пл. 2443 км². 1926 мешкали 44 937 осіб, з них українців — 74,3 %, росіян — 23,9 %, євреїв і німців — по 0,3 %, болгар — 0,1 %. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. 1932–39 — у складі Дніпроп., 1939–44 — Запоріз., від 1944 — Херсон. обл. Водночас до 1962 існував Сивас. р-н. Від вересня 1941 до жовтня 1943 — під нім. окупацією. Під час визволення р-ну загинули 1159 рад. воїнів. На фронтах 2-ї світової війни воювали 4824 новотройчани, з них 2723 загинули. 1947 пл. р-ну становила 2,2 тис. км², належали Асканіє-Нова селищна та 16 сільс. (Вознесен., Володимиро-Іллін., Воскресен., Горностаїв., Громів., Захарів., Іванів., Новомикол., Новопокров., Новорепів., Новотроїц., Олександрів., Ольгів., Сергіїв., Успенів., Чкалов.) рад. 1962 Н. р. ліквідували: Новотроїцьке та Олександрів. сільс. раду зарахували до Генічес., всі ін. сільс. ради — до Чаплин. р-нів. 1965 Н. р. відновили в складі Новотроїц. та Сивас. селищ. рад, Новомихайлів., Одрадів., Сивашів. та Федорів. сільс. рад Генічес. р-ну, Воскресен., Громів. та Чкалов. сільс. рад Чаплин. р-ну. 1973 — 2 селищ. і 10 сільс. рад, 52 села. З будівництвом Каховської зрошувальної системи степи Н. р. вкрили мережею зрошувал. каналів заг. протяжністю 153 км. 1982 пл. зрошувал. систем досягла 48 871 га. 2016 с. Володимиро-Іллінка перейменували на Чумацький Шлях. За переписом насел. 2001, проживали 43 026 осіб (складає 92,7 % до 1989): українців — 86,62 %, росіян — 9,7 %, крим. татар — 1,01 %, білорусів — 0,56 %, ромів — 0,47 %; станом на 1 січня 2020 — 34 747 осіб. У серед. 2010-х рр. пл. р-ну становила 2172,1 км²(7,4 % від тер. області), входили 2 селищні та 17 сільс. рад, яким були підпорядк. 44 насел. пункти. 2020 у складі Генічес. р-ну з насел. пунктів Н. р. утвор. Новотроїц. селищну громаду. Н. р. лежав на Причорноморській низовині, у степ. зоні. Межував на Сх. з Генічес., на Зх. — Чаплин., Пн. Зх. — Кахов., Пн. — Нижньосірогоз. та Іванів. р-нами Херсон. обл.; на Пд. омивався водами Сиваша, що відокремлював р-н від АР Крим. Поверхня — плоска низовина, подекуди розчленована балками. Розробляли поклади цегельно-черепич. глини. Пл. земель водного фонду 33 234 га. Ґрунти переважно каштанові солонцюваті. Ліси й ін. лісовкриті площі займали 2452 га (осн. породи: акація біла, дуб, горіх). 1993 створ. Азово-Сиваський національний природний парк (52 154 га). Протяжність автомобіл. доріг заг.-держ. значення 65,5 км, місц. — 197,8 км. 1991 у р-ні працювали 27 госп-в, що вирощували 300 тис. т зерн. культур, виробляли 16 545 т м’яса у живій вазі, 63 тис. т молока, 31 млн шт. яєць, 542 т вовни. У 2-й пол. 2010-х рр. розпочато будівництво Новотроїц. (2017 відкрито 1-у чергу) та Овер’янів. вітроелектростанцій. Тоді ж пл. с.-г. угідь становила 178 504 га, з них орних земель — 151 тис. га. 2019 працювали 285 агропром. формувань, з них 3 колектив. с.-г. і 22 приват. підприємства, 27 госп. т-в, 227 фермер. госп-в. На Новотроїц. землях вирощували озиму пшеницю, соняшники, кукурудзу, овочеві та баштанні культури, рицину, багаторічні трави. Були розвинені садівництво, виноградарство, скотарство, вівчарство і бавовнярство. Структура валового виробництва с. господарства: рослинництво — 77 %, тваринництво — 23 %. У Н. р. (2019) — 27 заг.-осв. шкіл, 27 дитсадків, 4 дит. позашкіл. установи; 17 Будинків культури, 2 Центри дозвілля, 6 клубів, 1 муз. школа; рай. лікарня, 33 лікув. заклади. Новини р-ну висвітлювала г. «Трудова слава». Діяли реліг. громади: православні, адвентистів сьомого дня, євангел. християн-баптистів, свідків Єгови, мусульман. У с. Василівка досліджено поселення 14–13 ст. до н. е.; у с. Вознесенка — стоянку 25–20 тис. до н. е., поселення 20–18 ст. до н. е., 6–9 та 10–13 ст.; у с. Дружелюбівка — поселення 20–18 ст. до н. е., 13–16 і 16–17 ст.; у с. Заозерне — стоянку 1,5 млн — 10 тис. до н. е., зольник 1–2 ст., поселення 12–11 ст. до н. е.; у с. Оверянівка — поселення 14–13 і 13–12 ст. до н. е.; у с. Перемога — стоянки 18–16 і 5–4 тис. до н. е.; у с. Сергіївка — стоянки 15–8, 13 і 5 тис. до н. е., поселення 15–14 ст. до н. е.; у с. Сивашівка — стоянки палеоліту, мезоліту, неоліту, доби бронзи, 1,5 млн — 10 тис. до н. е., 9–7, 8–7, 6–4, 6 і 2 тис. до н. е., 20–17 і 20–15 ст. до н. е., поселення 20–17, 5–4 ст. до н. е. і 16–17 ст.; у селах Василівка, Воскресенка, Громівка, Дружелюбівка, Заозерне, Захарівка, Качкарівка, Новомиколаївка, Новомихайлівка, Новопокровка, Новорепівка, Новоукраїнка, Оверянівка, Олександрівка, Отрадівка, Садове, Сергіївка, Сивашівка, Сиваське, Софіївка, Чкалове, Чумацький Шлях, Ясна Поляна — кургани, курганні групи та курганні поля 3 тис. до н. е. — 2 тис. н. е. Серед видат. уродженців — лікар-гастроентеролог М. Буглак (с. Отрадівка), лікар-оториноларинголог М. Завадський (с. Олександрівка), філософ В. Жадько (с. Воскресенка), економіст Л. Клецький (с. Олександрівка), фахівець у галузі ґрунтознавства та рекультивації земель М. Опанасенко (Сиваське), фахівець у галузі автоматизації випробування та діагностики двигунів, мікропроцесор. систем упр. транспорт. засобів А. Пойда (с. Громівка); письменники брати Леонід і Федір Залати (Сиваське); актриса А. Войцехівська (с. Вознесенка); живописець, графік О. Жуков (с. Громівка), скульптор П. Логвинов (с. Ільїнка); Герої Рад. Союзу Й. Антипенко (с. Воскресенка), І. Польовий, М. Шевченко (обидва — с. Новомиколаївка), повний кавалер ордена Слави В. Папуча (с. Попелак). З Н. р. пов’язані життя та діяльність економіста П. Дубинова; Героїв Рад. Союзу Г. Лішакова та С. Ляпоти. П’ятьом землякам присвоєно звання Героя Соц. Праці — Л. Вознюк, П. Коваленку, І. Луценку, В. Сторчаку, В. Тетерятнику.