Новоукраїнка село Пологівського району

НОВОУКРАЇ́НКА (до 1946 — Гайчул) — село Пологівського (до липня 2020 — Більмацького) району Запорізької області. У квітні 2018 з Новоукр. (підпорядк. села Березівка, Веселоіванівське, Гоголівка) та Смілів. (Самійлівка, Світле, Червоноселівка) сільс. рад утвор. Новоукр. сільс. об’єднану територіал. громаду (230,32 км², 2041 особа), що у 2-й пол. 2020 була зарахована до Більмац. громади. Н. знаходиться на р. Гайчур (притока Вовчої, бас. Дніпра), в місці впадіння в неї р. Кам’янка, за 140 км від обл. центру, 9 км від смт Більмак і 15 км від залізнич. ст. Комиш-Зоря. Пл. 6,7 км². За переписом насел. 2001, проживали 1170 осіб; станом на 2019 — 994 особи; переважно українці. Проходить автомобіл. шлях Бориспіль–Маріуполь. В околицях досліджені 2 кургани кочовиків давньорус. періоду. Гайчул заснувала 1808 сім’я Селезньових, яка переселилася зі Смолен. губ. (Росія). 1810 сюди переїхали ще 36 смолен. сімей. Згодом зведено церкву св. Петра та Павла. У 1830–40-х рр. осіла значна кількість вихідців з Полтав., а також Київ. і Черніг. губ. 1850 проживали 819 чоловіків та 740 жінок. 1859 — 240 дворів і 1721 жит.; 1886 — відповідно 330 і 2286. У 1868 відкрито школу. Деякий час село належало до Царекостянтинів. волості. Пізніше Гайчул став волос. центром. До 1920 та 1922–25 — у складі Катеринослав., 1920–22 — Запоріз. (1920–21 — Олександрів.) губ.; до 1921 — Олександрів., 1921–22 — Гуляйпіл. пов. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–25 — у складі Бердян., 1925–30 — Маріуп. округ; 1932–39 — Дніпроп., від 1939 — Запоріз. обл. 1923 з Царекостянтинів., Гайчул., Благовіщен. і Комсько-Роздор. волостей утвор. Царекостянтинів. (1935–2016 — Куйбишев., 2016–20 — Більмац.) р-н. У 1920-х рр. у приват. власності селян було 12 вітряків. 1930 у Гайчул. сільс. раді розкуркулили 68 госп-в. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від поч. жовтня 1941 до 14 вересня 1943 — під нім. окупацією. У брат. могилі поховано 43 воїни-визволителі. 1946 Гайчул перейменовано на Н. У 1990-х рр. з ініціативи кер. місц. колектив. с.-г. підприємства В. Кіяшка відкрито цех залізобетон. виробів, цех із виготовлення шлакоблоків, цегел. завод, маслозавод, крупорушку. Нині працюють с.-г. підприємства «Гермес», «Ушба» і 17 фермер. госп-в, розробляють піщаний і глиняний кар’єри. У Н. — заг.-осв. школа, дитсадок; б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Діє храм Віри, Надії, Любові та матері їх Софії. Охороняють заказники місц. значення Балка Гайчур (від 1980, ботан., 10 га) та Балка Каларіна (від 1984, ентомол., 7 га). Серед видат. уродженців — хімік, чл.-кор. НАНУ І. Шека, фахівець у галузі матем. моделювання та оптимізації склад. систем А. Косолап; кінознавець, академік АМУ, засл. діяч мистецтв України В. Цвіркунов; громад.-політ. діяч, письменник, журналіст В. Абліцов, поет, журналіст О. Абліцов; Герої Рад. Союзу В. Баранов та І. Снітко (обом встановлено погруддя). У Новоукр. школі навч. фахівець у галузі ракетно-косміч. техніки В. Бруй і політ. діяч Г. Крючков.

Літ.: Шевчук С. П. Край кам’яних могил. К., 1999; Його ж. Історія шкіл Куйбишевського району: Нариси. Ч. 1. Куйбишеве, 2009; Його ж. Шлях одного району: від Царекостянтинівського через Першотравневий до Куйбишевського (1918–1945 рр.). З., 2012; Його ж. Родинні історії. З., 2013.

Т. Г. Яковлєва