Новоукраїнське нафтогазоконденсатне родовище

Визначення і загальна характеристика

НОВОУКРА́ЇНСЬКЕ НАФТОГАЗОКОНДЕНСА́ТНЕ РОДО́ВИЩЕ — поклади нафти та газоконденсату. Знаходиться в Полтав. р-ні Полтав. обл., за 15 км від смт Чутове. Належить до Машів.-Шебелин. газонос. р-ну Дні­пров.-Донец. нафтогазонос. області Сх. нафтогазонос. регіону України. Лежить в межах Чутів.-Роз­пашнів. соляного валу центр. частини приосьової зони Дні­пров.-Донец. западини. Геол.-геофіз. дослідж. проводили від 1950. У 1970 унаслідок сейсміч. дослідж. у перм. і камʼяновугіл. від­кладах був виділений і під­готовлений до глибокого бурі­н­ня Новоукр. блок. 1975 з від­кладів башкир. ярусу середньо­камʼя­но­вугіл. від­ділу з інтервалом 3812–4294 м отримано перший пром. приплив наф­ти. 1976 родовище занесено до Держ. балансу з початк. видобув. запасами категорій А+В+С₁: нафти — 725 тис. т, газу вільного та роз­чин­ного — 4746 млн м³, конденсату — 145 тис. т. 1977 роз­поча­то дослідно-пром. екс­плуатацію газоконденсат. покладу. Режим його роз­робки газовий пружний. 1978 досягнуто макс. річного видобутку (659,5 млн м³). 1990 роз­почато видобува­н­ня нафти. Виявлена структура є пришток. монокліна­л­лю, що обмежена з 3-х боків соляним діапіром і від­крита на Сх., куда вона занурюється у напрямку Степанків. де­пресії під кутом 12–15°. У ме­жах монокліналі виділяють 2 різні за будовою блоки, що роз­ділені субмеридіонал. конседиментацій. скидом амплітудою 450 м. У Зх. під­нятому блоці редукована перм. сіль залягає з великою кутовою незгідністю (60–80°) на середньокарбон. породах. Нині родовище пере­буває на завершал. стадії роз­робки. Сучасний екс­плуатац. фонд складають 5 свердловин. Після пуску дожимно-ком­пресор. станції та за­стосува­н­ня деяких вторин. способів видобува­н­ня газу, що здійснює газо­пром. упр. «Полтавагазвидобува­н­ня» АТ «Укргазвидобува­н­ня», є рентабельним.

Літ.: Атлас геологического строения и нефтегазоносности Дне­провско-­Донецкой впадины. К., 1984; Атлас родовищ нафти і газу України. Східний нафтогазоносний регіон. Т. 3. Л., 1999.

В. С. Куриленко

Завантажити статтю