Новоушицький район

Визначення і загальна характеристика

НОВОУ́ШИЦЬКИЙ РА­ЙО́Н — район, що знаходився у пів­ден­но-східній частині Хмель­ниць­кої області. Межував на Зх. з Камʼянець-Поділ. і Дунаєвец., на Пн. — з Віньковец. р-нами Хмельн. обл.; на Пн. Сх. — з Барським, на Сх. і Пд. Сх. — з Мурованокуриловец. р-нами Вінн. обл.; на Пд. — з Сокирян. р-ном Чернів. обл. Утвор. 1923 з частин Заміхів., Капустян., Миньковец., Мукарів., Солобковец. і Струз. волостей. 1923–25 — у складі Поділ. губ.; 1923–30 — Камʼянец., червень–вересень 1930 — Проскурів. округ; 1932–37 — Вінн., 1937–54 — Камʼянець-Поділ., від 1954 — Хмельн. обл. 1925 до Н. р. при­єд­нано насел. пункти Калюс. р-ну (див. Калюс), 1931 — Миньковец. р-ну (вдруге функціонував 1935–59, у серед. 2010-х рр. його села належали до Дунаєвец. і Новоушиц. р-нів; див. Миньківці). Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від липня 1941 до березня 1944 — під нім. окупа­цією. 13 липня 1941 під час бою побл. с. Філянівка від­значився Герой Радянського Союзу Я. Кольчак. 1962 Н. р. був роз­формований (його насел. пункти пере­дали до Дунаєвец. р-ну), 1965 від­новлений. 1965–66 до складу Н. р. входили насел. пункти Віньковец. р-ну. 1981 частину новоушиц. земель (зокрема села Великий Берег, Малий Берег, Гарячинці, Калюс, Лоєвці) затоплено Дністровським водо­сховищем, що утворилося внаслідок будівництва Дністровської гідро­електро­станції. У 2010-х рр. пл. р-ну становила 853 км². Тоді ж у його складі були смт Нова Ушиця та 58 сільс. насел. пунктів, зокрема й Заміхів, Отроків, Песець, Пилипи-хребтіївські, Струга, Цівківці, Хребтіїв). За пере­писом насел. 2001, проживали 36 478 осіб (складає 85,3 % до 1989); станом на 1 січня 2019 — 27 460 осіб; пере­важно українці. 2020 Н. р. ліквідували, а Новоушиц. громаду (853 км², 26 983 особи) зарахували до Ка­мʼянець-Поділ. р-ну. Новоушич­чина лежала на Подільській височині. Тер. р-ну була дещо витягнута із Пн. на Пд. Рельєф лесовий хвилястий рівнин­ний, роз­членований долинами (на Сх. — кань­йоноподібними) та балками. На Пн. Сх. поверх­ня досить горбиста. Виявлено пром. запаси фосфоритів (у від­слоне­н­нях побл. річок Калюс і Ушиця), значні поклади глини, піску, невелику кількість каоліну. Роз­ві­дано Заміхів. родовище керам. і Пижів. родовище бентоніт. глин. Джерела мінерал. вод — у селах Браїлівка (типу «Боржомі»), Зелені Курилівці (подібна «Регіні»), Куражин (лікує хвороби очей), Отроків (для профілакти нирк. захворювань), Песець (місцеві називають баронською, бо нею лікувався у 19 ст. барон Местмахер). Землі водного фонду становили 2682 га. Річки: Дністер (на пд. межі), Ушиця, Калюс, Жорнівка, Данилівна, Батіг, Глибочок, Хребтіїв, Матірка (їхня заг. протяжність 182,8 км). На Новоушич­чині — Кань­йон Дністровський. У межиріч­чях — різноманітні під­типи сірих опідзолених ґрунтів. Рідше траплялися опідзолені чорноземи. Характерна риса регіону — наявність дерново-карбонат. ґрунтів з вапняк. і гіпс. прошарува­н­нями. Більша частина р-ну належала до вологої, помірно теплої агрокліматич. зони, що в сукупності з від­повід. типами ґрунтів до­зволяло вирощувати в долинах Дністра і його лівих приток баштан­ні культури, абрикоси, персики, вино­град, тютюн тощо. Наявність Дністров. водо­сховища дещо видо­змінило ландшафт цієї території. Для збереже­н­ня екол. рівноваги й усталених біо­­ценозів було здійснено низку природо­охорон. заходів, зокрема залісне­н­ня терас листяними породами дерев і кущів: кленами, ясенами, грабами, черешнями, дубами, грушами, яблунями; а також звич. та крим. соснами. На від­слоне­н­нях вапняків у долинах Дністра — степ. рослин­ність ксеротич. типу. На його круто­схилах вона пред­ставлена травʼя­ними угрупува­н­нями та заростями чагарників (терену, глоду, жостеру, кизилу, дуба скельного черещатого, клокички перистої, береки лікарської та ін.). 1977 створ. Новоушиц. ліс. госп-во, до якого почали належати Браїлів. (на тер. Н. р. — 1348 га, Віньковец. р-ну — 819 га), Зеленокуриловец. (на тер. Н. р. — 2313 га, Дунаєвец. р-ну — 130 га, Камʼянець-Поділ. р-ну — 170 га), Новоушиц. (на тер. Н. р. — 2449 га, Дунаєвец. р-ну — 254 га) і Струз. (3996 га) лісництва та Новоушиц. декор.-квітник. роз­садник (с. Івашківці, 479 га). Обʼєк­ти природно-заповід. фонду місц. значе­н­ня: заказники — Глібівсь­кий (охорон. статус на­дано 1998, 101,3 га, гідрол.), Данилівський (693 га), Дністровський (480 га; обом — 1989), Калюський (1991, 1832 га; усі — ландшафтні); па­мʼят­ки природи — Берека лікарська (1993), Дуб звичайний (1970; обидві — на тер. Новоушиц. декор.-квітник. роз­садника), Берека лікарська (1996, побл. с. Куча), Дуб звичайний (1993), Дуби черешчаті № 2, № 3 (1970; усі — на тер. Струз. лісництва), Дуб черешчатий (1996, с. Антонівка; усі — ботан.), Роз­різ джуржів. від­кладів (3 га), Роз­різ калюс. від­кладів (5 га), Роз­різ карпов. світи (1,5 га), Роз­різ нагорнян. і канилів. світи (3 га), Роз­різ тортон. ярусу (5 га), Сокілиц. роз­різ канилів. серії верх. докембрію (2 га; усі — 1982, геол.); памʼятки садово-парк. мистецтва — Іванковец. (1996, 2,6 га) і Цівковец. (2004, 2 га) парки, Отроків. дендропарк (2000, 1,3 га). 1993–2004 на тер. Струз. лісництва як ботан. памʼятка природи місц. значе­н­ня охоронялася Софора японська (дерево було знищено унаслідок буревію). Пл. с.-г. земель 60 853 га. Окрім садівництва й овочівництва були роз­винені рослин­ництво (озима пшениця, ячмінь, кукурудза та ін. культури), свинарство, скотарство та бджільництво. Працювали 8 с.-г. ТОВів, 9 приват. с.-г. під­приємств і 65 фермер. госп-в. Найбільші агровиробники: ТОВи «Сварог Дністер» (с. Куча), «Промінь Поділ­ля» (с. Песець). У Н. р. (2019) — Новоушиц. коледж Поділ. аграр­но-тех. університету, 22 заг.-осв. і 32 до­шкіл. навч. заклади; Новоушицький історико-крає­знавчий музей, 53 клуб. установи, дит. муз. школа, центр. і 25 сільс. б-к; центр. рай. лікарня, 6 амбулаторій заг. практики сімей. медицини, 44 фельдшер.-акушер. і фельдшер. пункти. Друкували г. «Над­дністрянська правда». Функціонували 129 колективів худож. творчості. Памʼятки архітектури: нац. значе­н­ня — костел Яна Непомука в с. Заміхів (1808–20); місц. — Покров. церква (1820), млин (19 ст.) у с. Браїлівка; Параскев. церква (1800), будинок благочин­ного («Попів дім»; 19 ст.) у с. Вільховець; Дмитрів. церква у с. Глибочок (1903); комплекс споруд садиби (будинок керуючого, госп. будівля, економія, майстерня, комора; кін. 19 — поч. 20 ст.), Покров. церква (1896), водонапірна башта (поч. 20 ст.) у с. Глібів; корчма в с. Губарів (кін. 17 — 19 ст.); водяні млини в селах Джуржівка (поч. 20 ст.) та Кружківці (1846); Михайлів. церква в с. Заборзнівці (1912); Дмитрів. церква (1853), волосне правлі­н­ня (поч. 20 ст.), земська лікарня (1903) у с. Заміхів; садибні будинки в селах Зелені Курилівці (19 ст.), Капустяни (кін. 19 — поч. 20 ст.), Любомирівка (1860), Хребтіїв (18 — поч. 19 ст.); Покров. церква в с. Куражин (1904, деревʼяна); Параскев. церква, комплекс споруд садиби графа І. Сцибор-Мархоцького (садиб. будинок, флігелі, стайні, мури огорожі), арка до парку, верх. і нижній гроти (усі — 19 ст.) у с. Отроків; комплекс споруд садиби (садиб. будинок, мислив. флігель, стайні), приміще­н­ня колиш. спирт. заводу (усі — 2-а пол. 19 ст.) у с. Песець; Казан. церква в с. Ставчани (1784, деревʼяна); Іоан­но-Богослов. церква (1850), костел Усіх святих (серед. 19 ст.) у с. Струга; Іоан­но-Богослов. цер­ква у с. Тимків (1855); комплекс споруд садиби (садиб. будинок, флігель, стайні), криниця в гроті (усі — кін. 19 — поч. 20 ст.) у с. Цівківці. Діяли 48 православ., 21 проте­стант., 7 катол. і греко-катол. громад. Памʼятки археології нац. значе­н­ня: городища давньорус. часу та середньовіч­чя в селах Пилипи-Хребтіївські та Хребтіїв. Виявлено памʼятки доби палеоліту та мезоліту побл. сіл Вахнівці, Калюс, Лоєвці; зна­йдено кістки тварин кінця остан. льодовик. періоду біля с. Лоєвці, зокрема в мамонта. Обстежено поселе­н­ня трипіл. культури в селах Борсуки, Браїлівка, Вільховець, Куражин, Струга, Цівківці; 15 поховань з камʼяними сокирами доби бронзи в с. Косиківці; городища ран­нього заліз. віку в селах Мала Щурка, Маціорськ, Рудківці, Соколівка, Тимків, курган. могильник того ж часу в с. Лоєвці та кургани в селах Антонівка, Бучая, Вахнівці, Глібів, Заміхів, Калюс, Куча, Тимків; поселе­н­ня черняхів. культури в селах Глібів, Івахнівці, Калюс, Шебутинці; давньорус. городища в селах Глибівка, Зелені Курилівці, Куражин, Пижівка, Тимків, поселе­н­ня того ж періоду в селах Губарів, Загоряни, Косиківці, Нова Гута, Рудківці, Соколівка, Тимків, давньорус. курган. могильник у с. Тимків; зна­йдено вапняк. скульптури язичниц. богів у селах Іванківці, Калюс, Пижівка, Ставчани. Здавна поширені нар. промисли, зокрема й гончарст­во (див. Заміхів). Серед видат. уродженців — селекціонер у галузі рослин­ництва, академік НААНУ Б. Дзю­бецький, агроном В. Шевчук (обидва — с. Струга), зоотехнік, селекціонер П. Корчевой (с. Жабинці), зоотехнік М. Повозніков (с. Пилипи-Хребтіївські), лікарі А. Вершигора (с. Слобідка), М. Ковтуняк (с. Іванівка), І. Оксман (Калюс), М. Триняк (с. Рудківці), М. Швед (с. Капустяни), В. Шевченко (с. Глібів), геолог М. Балуховський, геоботанік, біо­гео­граф І. Удра (обидва — с. Вільховець), фахівець у галузі гео­графії ґрунтів і ґрунто­знавства В. Михайлюк (с. Рудківці), мікробіо­лог, біо­хімік П. Онищук (с. Песець), фахівець у галузі машинобудува­н­ня В. Каплун (с. Каскада), металофізик М. Мордюк (с. Івашківці), економісти М. Войнаренко (с. Струга), І. Комарницький (с. Пилипи-Хребтівські), В. Франчук (с. Маціорськ), фахівці у галузі держ. упр. П. Надолішній (с. Джуржівка), В. Тимцуник (с. Песець), педагоги П. Атаманчук (c. Каскада), В. Берека (с. Струга), О. Ніколаєв (с. Шебутинці), історик О. Комарніцький (с. Пижівка), мово­знавець М. Торчинський (с. Цівківці); літературо­знавець, етно­граф, бібліо­граф К. Копержинський (с. Глібів), літературо­знавець, поет І. Про­кофʼєв (с. Загоряни); поет, публіцист В. Василашко (с. Куражин), поети П. Савчук (с. Іванівка), Г. Щіпківський (засл. діяч мистецтв України, с. Бучая), прозаїк, гуморист, драматург В. Мельник, прозаїк А. Сергієнко (обидва — с. Куча), письмен­ник, публіцист, пере­кладач Д. Пилипчук (с. Гарячинці); майстриня худож. кераміки М. Біла (с. Глібів), живописець В. Коренчук (с. Джуржівка), живописець, графік І. Яворський (с. Глибочок); спортс­менка (художня гімнастика), педагог О. Бірюк (с. Мала Стружка); учасники 2-ї світової вій­ни Герой Радянського Союзу Ф. Гончарук (с. Куражин) і повний кавалер ордена Слави М. Ярчевський (с. Глибочок). 1863–1905 у с. Струга мешкав фольклорист і етно­граф А. Димінський. З Новою Ушицею, Калюсом і Хребтієвом повʼязане життя родини Патонів, зокрема й колиш. консула Рос. імперії у Франції Оскара. У с. Хребтіїв його син Євген, фахівець у галузі зварюва­н­ня та мостобудува­н­ня, академік АН УРСР, по­зна­йомився зі своєю майбут. дружиною — Н. Будде — племін­ницею ві­домого на Поділ­лі барона Местмахера. У тому ж селі поховали Оскара (помер 1909, була встановлена каплиця, зруйнована більшов. владою) та старшого сина Михайла з невісткою Олександрою і внуком Антонієм (вбиті 1919 більшовиками).

Літ.: Маярчак С. П. Калюс: село на дні моря (нарис історії). К., 2004; Спогади про Голодомор 1932–1933 років: Зб. док. і матеріалів. Нова Ушиця, 2008; Габрук Л. Рідна серцю земля. Мала Стружка, 2008; Гандзюк С. Отроків. До кращого життя. Дрогобич, 2008; Гурц В. Історико-культурна спадщина села Хребтіїв. К., 2010; Шпаковський С. М. Маєтки (палацово-паркові ансамблі Новоушич­чини): історія і сучасний стан // Маєток: Наук.-краєзн. зб. Держ. істор.-культур. заповід­ника «Самчики». Вип. 3. Самчики, 2011; Мельник Л. Ю., Матійчина Н. Г. Жито на камені: Історико-крає­знавчий нарис про село Глибівка Новоушицького ра­йону. Хм., 2013; Грубеляс С., Кордон В. Православні храми Новоушич­чини. Хм., 2015; Кордонська Н. Освітяни Новоушич­чини: Про становле­н­ня і роз­виток освіти в Новоушицькому ра­йон­ні Хмельницької області. Хм., 2016; Петраш І. В., Шпаковський С. М., Климчук В. В. Новоушич­чина: історія у памʼятках. Хм., 2018.

М. І. Войт, О. Л. Мужило

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю