Новоушицький район

НОВОУ́ШИЦЬКИЙ РАЙО́Н — район, що знаходився у південно-східній частині Хмельницької області. Межував на Зх. з Кам’янець-Поділ. і Дунаєвец., на Пн. — з Віньковец. р-нами Хмельн. обл.; на Пн. Сх. — з Барським, на Сх. і Пд. Сх. — з Мурованокуриловец. р-нами Вінн. обл.; на Пд. — з Сокирян. р-ном Чернів. обл. Утвор. 1923 з частин Заміхів., Капустян., Миньковец., Мукарів., Солобковец. і Струз. волостей. 1923–25 — у складі Поділ. губ.; 1923–30 — Кам’янец., червень–вересень 1930 — Проскурів. округ; 1932–37 — Вінн., 1937–54 — Кам’янець-Поділ., від 1954 — Хмельн. обл. 1925 до Н. р. приєднано насел. пункти Калюс. р-ну (див. Калюс), 1931 — Миньковец. р-ну (вдруге функціонував 1935–59, у серед. 2010-х рр. його села належали до Дунаєвец. і Новоушиц. р-нів; див. Миньківці). Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від липня 1941 до березня 1944 — під нім. окупацією. 13 липня 1941 під час бою побл. с. Філянівка відзначився Герой Радянського Союзу Я. Кольчак. 1962 Н. р. був розформований (його насел. пункти передали до Дунаєвец. р-ну), 1965 відновлений. 1965–66 до складу Н. р. входили насел. пункти Віньковец. р-ну. 1981 частину новоушиц. земель (зокрема села Великий Берег, Малий Берег, Гарячинці, Калюс, Лоєвці) затоплено Дністровським водосховищем, що утворилося внаслідок будівництва Дністровської гідроелектростанції. У 2010-х рр. пл. р-ну становила 853 км². Тоді ж у його складі були смт Нова Ушиця та 58 сільс. насел. пунктів, зокрема й Заміхів, Отроків, Песець, Пилипи-хребтіївські, Струга, Цівківці, Хребтіїв). За переписом насел. 2001, проживали 36 478 осіб (складає 85,3 % до 1989); станом на 1 січня 2019 — 27 460 осіб; переважно українці. 2020 Н. р. ліквідували, а Новоушиц. громаду (853 км², 26 983 особи) зарахували до Кам’янець-Поділ. р-ну. Новоушиччина лежала на Подільській височині. Тер. р-ну була дещо витягнута із Пн. на Пд. Рельєф лесовий хвилястий рівнинний, розчленований долинами (на Сх. — каньйоноподібними) та балками. На Пн. Сх. поверхня досить горбиста. Виявлено пром. запаси фосфоритів (у відслоненнях побл. річок Калюс і Ушиця), значні поклади глини, піску, невелику кількість каоліну. Розвідано Заміхів. родовище керам. і Пижів. родовище бентоніт. глин. Джерела мінерал. вод — у селах Браїлівка (типу «Боржомі»), Зелені Курилівці (подібна «Регіні»), Куражин (лікує хвороби очей), Отроків (для профілакти нирк. захворювань), Песець (місцеві називають баронською, бо нею лікувався у 19 ст. барон Местмахер). Землі водного фонду становили 2682 га. Річки: Дністер (на пд. межі), Ушиця, Калюс, Жорнівка, Данилівна, Батіг, Глибочок, Хребтіїв, Матірка (їхня заг. протяжність 182,8 км). На Новоушиччині — Каньйон Дністровський. У межиріччях — різноманітні підтипи сірих опідзолених ґрунтів. Рідше траплялися опідзолені чорноземи. Характерна риса регіону — наявність дерново-карбонат. ґрунтів з вапняк. і гіпс. прошаруваннями. Більша частина р-ну належала до вологої, помірно теплої агрокліматич. зони, що в сукупності з відповід. типами ґрунтів дозволяло вирощувати в долинах Дністра і його лівих приток баштанні культури, абрикоси, персики, виноград, тютюн тощо. Наявність Дністров. водосховища дещо видозмінило ландшафт цієї території. Для збереження екол. рівноваги й усталених біоценозів було здійснено низку природоохорон. заходів, зокрема заліснення терас листяними породами дерев і кущів: кленами, ясенами, грабами, черешнями, дубами, грушами, яблунями; а також звич. та крим. соснами. На відслоненнях вапняків у долинах Дністра — степ. рослинність ксеротич. типу. На його крутосхилах вона представлена трав’яними угрупуваннями та заростями чагарників (терену, глоду, жостеру, кизилу, дуба скельного черещатого, клокички перистої, береки лікарської та ін.). 1977 створ. Новоушиц. ліс. госп-во, до якого почали належати Браїлів. (на тер. Н. р. — 1348 га, Віньковец. р-ну — 819 га), Зеленокуриловец. (на тер. Н. р. — 2313 га, Дунаєвец. р-ну — 130 га, Кам’янець-Поділ. р-ну — 170 га), Новоушиц. (на тер. Н. р. — 2449 га, Дунаєвец. р-ну — 254 га) і Струз. (3996 га) лісництва та Новоушиц. декор.-квітник. розсадник (с. Івашківці, 479 га). Об’єкти природно-заповід. фонду місц. значення: заказники — Глібівський (охорон. статус надано 1998, 101,3 га, гідрол.), Данилівський (693 га), Дністровський (480 га; обом — 1989), Калюський (1991, 1832 га; усі — ландшафтні); пам’ятки природи — Берека лікарська (1993), Дуб звичайний (1970; обидві — на тер. Новоушиц. декор.-квітник. розсадника), Берека лікарська (1996, побл. с. Куча), Дуб звичайний (1993), Дуби черешчаті № 2, № 3 (1970; усі — на тер. Струз. лісництва), Дуб черешчатий (1996, с. Антонівка; усі — ботан.), Розріз джуржів. відкладів (3 га), Розріз калюс. відкладів (5 га), Розріз карпов. світи (1,5 га), Розріз нагорнян. і канилів. світи (3 га), Розріз тортон. ярусу (5 га), Сокілиц. розріз канилів. серії верх. докембрію (2 га; усі — 1982, геол.); пам’ятки садово-парк. мистецтва — Іванковец. (1996, 2,6 га) і Цівковец. (2004, 2 га) парки, Отроків. дендропарк (2000, 1,3 га). 1993–2004 на тер. Струз. лісництва як ботан. пам’ятка природи місц. значення охоронялася Софора японська (дерево було знищено унаслідок буревію). Пл. с.-г. земель 60 853 га. Окрім садівництва й овочівництва були розвинені рослинництво (озима пшениця, ячмінь, кукурудза та ін. культури), свинарство, скотарство та бджільництво. Працювали 8 с.-г. ТОВів, 9 приват. с.-г. підприємств і 65 фермер. госп-в. Найбільші агровиробники: ТОВи «Сварог Дністер» (с. Куча), «Промінь Поділля» (с. Песець). У Н. р. (2019) — Новоушиц. коледж Поділ. аграрно-тех. університету, 22 заг.-осв. і 32 дошкіл. навч. заклади; Новоушицький історико-краєзнавчий музей, 53 клуб. установи, дит. муз. школа, центр. і 25 сільс. б-к; центр. рай. лікарня, 6 амбулаторій заг. практики сімей. медицини, 44 фельдшер.-акушер. і фельдшер. пункти. Друкували г. «Наддністрянська правда». Функціонували 129 колективів худож. творчості. Пам’ятки архітектури: нац. значення — костел Яна Непомука в с. Заміхів (1808–20); місц. — Покров. церква (1820), млин (19 ст.) у с. Браїлівка; Параскев. церква (1800), будинок благочинного («Попів дім»; 19 ст.) у с. Вільховець; Дмитрів. церква у с. Глибочок (1903); комплекс споруд садиби (будинок керуючого, госп. будівля, економія, майстерня, комора; кін. 19 — поч. 20 ст.), Покров. церква (1896), водонапірна башта (поч. 20 ст.) у с. Глібів; корчма в с. Губарів (кін. 17 — 19 ст.); водяні млини в селах Джуржівка (поч. 20 ст.) та Кружківці (1846); Михайлів. церква в с. Заборзнівці (1912); Дмитрів. церква (1853), волосне правління (поч. 20 ст.), земська лікарня (1903) у с. Заміхів; садибні будинки в селах Зелені Курилівці (19 ст.), Капустяни (кін. 19 — поч. 20 ст.), Любомирівка (1860), Хребтіїв (18 — поч. 19 ст.); Покров. церква в с. Куражин (1904, дерев’яна); Параскев. церква, комплекс споруд садиби графа І. Сцибор-Мархоцького (садиб. будинок, флігелі, стайні, мури огорожі), арка до парку, верх. і нижній гроти (усі — 19 ст.) у с. Отроків; комплекс споруд садиби (садиб. будинок, мислив. флігель, стайні), приміщення колиш. спирт. заводу (усі — 2-а пол. 19 ст.) у с. Песець; Казан. церква в с. Ставчани (1784, дерев’яна); Іоанно-Богослов. церква (1850), костел Усіх святих (серед. 19 ст.) у с. Струга; Іоанно-Богослов. церква у с. Тимків (1855); комплекс споруд садиби (садиб. будинок, флігель, стайні), криниця в гроті (усі — кін. 19 — поч. 20 ст.) у с. Цівківці. Діяли 48 православ., 21 протестант., 7 катол. і греко-катол. громад. Пам’ятки археології нац. значення: городища давньорус. часу та середньовіччя в селах Пилипи-Хребтіївські та Хребтіїв. Виявлено пам’ятки доби палеоліту та мезоліту побл. сіл Вахнівці, Калюс, Лоєвці; знайдено кістки тварин кінця остан. льодовик. періоду біля с. Лоєвці, зокрема в мамонта. Обстежено поселення трипіл. культури в селах Борсуки, Браїлівка, Вільховець, Куражин, Струга, Цівківці; 15 поховань з кам’яними сокирами доби бронзи в с. Косиківці; городища раннього заліз. віку в селах Мала Щурка, Маціорськ, Рудківці, Соколівка, Тимків, курган. могильник того ж часу в с. Лоєвці та кургани в селах Антонівка, Бучая, Вахнівці, Глібів, Заміхів, Калюс, Куча, Тимків; поселення черняхів. культури в селах Глібів, Івахнівці, Калюс, Шебутинці; давньорус. городища в селах Глибівка, Зелені Курилівці, Куражин, Пижівка, Тимків, поселення того ж періоду в селах Губарів, Загоряни, Косиківці, Нова Гута, Рудківці, Соколівка, Тимків, давньорус. курган. могильник у с. Тимків; знайдено вапняк. скульптури язичниц. богів у селах Іванківці, Калюс, Пижівка, Ставчани. Здавна поширені нар. промисли, зокрема й гончарство (див. Заміхів). Серед видат. уродженців — селекціонер у галузі рослинництва, академік НААНУ Б. Дзюбецький, агроном В. Шевчук (обидва — с. Струга), зоотехнік, селекціонер П. Корчевой (с. Жабинці), зоотехнік М. Повозніков (с. Пилипи-Хребтіївські), лікарі А. Вершигора (с. Слобідка), М. Ковтуняк (с. Іванівка), І. Оксман (Калюс), М. Триняк (с. Рудківці), М. Швед (с. Капустяни), В. Шевченко (с. Глібів), геолог М. Балуховський, геоботанік, біогеограф І. Удра (обидва — с. Вільховець), фахівець у галузі географії ґрунтів і ґрунтознавства В. Михайлюк (с. Рудківці), мікробіолог, біохімік П. Онищук (с. Песець), фахівець у галузі машинобудування В. Каплун (с. Каскада), металофізик М. Мордюк (с. Івашківці), економісти М. Войнаренко (с. Струга), І. Комарницький (с. Пилипи-Хребтівські), В. Франчук (с. Маціорськ), фахівці у галузі держ. упр. П. Надолішній (с. Джуржівка), В. Тимцуник (с. Песець), педагоги П. Атаманчук (c. Каскада), В. Берека (с. Струга), О. Ніколаєв (с. Шебутинці), історик О. Комарніцький (с. Пижівка), мовознавець М. Торчинський (с. Цівківці); літературознавець, етнограф, бібліограф К. Копержинський (с. Глібів), літературознавець, поет І. Прокоф’єв (с. Загоряни); поет, публіцист В. Василашко (с. Куражин), поети П. Савчук (с. Іванівка), Г. Щіпківський (засл. діяч мистецтв України, с. Бучая), прозаїк, гуморист, драматург В. Мельник, прозаїк А. Сергієнко (обидва — с. Куча), письменник, публіцист, перекладач Д. Пилипчук (с. Гарячинці); майстриня худож. кераміки М. Біла (с. Глібів), живописець В. Коренчук (с. Джуржівка), живописець, графік І. Яворський (с. Глибочок); спортсменка (художня гімнастика), педагог О. Бірюк (с. Мала Стружка); учасники 2-ї світової війни Герой Радянського Союзу Ф. Гончарук (с. Куражин) і повний кавалер ордена Слави М. Ярчевський (с. Глибочок). 1863–1905 у с. Струга мешкав фольклорист і етнограф А. Димінський. З Новою Ушицею, Калюсом і Хребтієвом пов’язане життя родини Патонів, зокрема й колиш. консула Рос. імперії у Франції Оскара. У с. Хребтіїв його син Євген, фахівець у галузі зварювання та мостобудування, академік АН УРСР, познайомився зі своєю майбут. дружиною — Н. Будде — племінницею відомого на Поділлі барона Местмахера. У тому ж селі поховали Оскара (помер 1909, була встановлена каплиця, зруйнована більшов. владою) та старшого сина Михайла з невісткою Олександрою і внуком Антонієм (вбиті 1919 більшовиками).