Новофастів
НОВОФА́СТІВ — село Вінницького (до липня 2020 — Погребищенського) району Вінницької області. 2020 Новофастів. сільс. раду (підпорядк. с. Бурківці) зараховано до Погребищен. міської об’єднаної територіал. громади. Н. знаходиться на правому березі р. Оріхова (Горіхова, Оріховатка; притока Росі, бас. Дніпра), у місці впадіння малої р. Безіменна, за 95 км від Вінниці, 30 км від м. Сквира, 22 км від м. Погребище, 19 км від залізнич. ст. Ржевуська та бл. 4 км від межі з Київ. обл. За переписом насел. 2001, проживали 973 особи; переважно українці. На околицях виявлено поселення черняхів. і білогрудів. культур. Здавна тут було с. Голофастів, що на поч. 19 ст. перетворили на містечко Н. До 1793 навколишні землі перебували у межах Польщі, відтоді — Рос. імперії. 1793–96 — у складі Брацлав. намісництва; 1797–1925 — Київ. губ.; 1795–1923 — Сквир. пов. До 1923 Н. був підпорядк. Бабинец. волості. Від 1805 входив до маєтку поміщиків Любовицьких, які побудували кам’яні палац (1810; збереглися флігель та залишки парку) і Свято-Михайлів. церкву (1831, на місці дерев’яного храму, який 1825 згорів; нині пам’ятка місц. значення), а також звели костел і заснували польс. училище. Від 1860 — у власності поміщиків Боровських. У 1-й пол. 1860-х рр. проживали 1044 православних, 9 католиків, 500 юдеїв. 1900 було 305 дворів, мешкали 2317 осіб. На той час Н. належав поміщиці К. Монтрезор. Працювали 4 кузні та 2 водяних млини (один з них, споруджений 1896, зберігся). Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Бердичів. округи; від 1932 — Вінн. обл.; 1923–25 — Дзюнків., 1925–2020 — Погребищен., від 2020 — Вінн. р-нів. 1923 — 539 дворів і 2362 мешканці. Від серед. 1920-х рр. — село. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (освячено пам’ятник), зазнали сталін. репресій. Від липня 1941 до кін. грудня 1943 — під нім. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни загинули 194 воїни-земляки. Станом на 1947 до Новофастів. сільс. ради належало с-ще радгоспу «Новофастів»; на 1973 — села Бурківці, Задорожнє, с-ща Новий Сторожив, Соколівка та Хмелівка. 1972 у Н. мешкали 1822 особи. Нині функціонують заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Неподалік охороняють ландшафт. заказник місц. значення Гопчиця. Серед видат. уродженців — філософ В. Загороднюк, художниця декор.-ужитк. мистецтва О. Тригуб, церк. діяч Всеволод (Матвієвський).
Рекомендована література
- Похилевичъ Л. И. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. 1864;
- Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи. 1900 (обидві — Київ).