Ковач Михайло

КО́ВАЧ Михайло (псевд.: Задунайов, Иринка Калїнова, Яни Мальовани, Дїдо Заградар, Кирил Пета; 27. 10. 1909, м. Шид, нині Сербія — 17. 06. 2005, м. Новий Сад, Сербія) — русинський письменник, драматург, перекладач, педагог, культурно-освітній діяч у Сербії. Батько І. Ковача. Член СП Сербії (1967), НСПУ (1992). Літ. премія ім. В. Винниченка (1994). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2001). Закін. Крижевац. учит. семінарію (нині Хорватія; 1929). Працював учителем (1929–66), уклав низку підручників для русин. шкіл Воєводини. Секр. Рус. нар. просвіт. товариства у Руському Керестурі (1931–41). Засн. і ред. дит. ж. «Наша заградка» (1937–41). Ред. Русин. редакції радіо м. Новий Сад (1966–74). Писав по-русинськи. Дебютував 1927 оповіданням «Атаманов син» у г. «Руски новини». У зб. поезій «Мой швет» (Руски Керестур, 1964), «Шветла вечарово» (1985), «Я дуб червоточни» (1989; обидві — Новий Сад) відтворив минуле й сучасність свого народу. Окремі вірші К. покладено на музику. Автор зб. оповідань «Цихи води» (1970), «Дзецински швет» (1972), «Перши радосци» (1977), «Яни Мальовани» (1981), «На окраїску» (1983), «Глїбоки коренї» (1987); зб. віршів для дітей «Писнї Дїда Заградара» (1979), «Хижочко стара» (1990); повісті «Цеглярня» (1982); кн. спогадів «Капка по капку живот одцека» (1988; усі — Новий Сад). У творчості порушував проблеми взаємин батьків і дітей, людини в її ставленні до праці й боротьби за кращу долю. П’єси К. «На швитаню» (1952), «Ораче, ораче» (1954), «Чловек з народу» (1960), «Нїґда ше нє зна» (1970), «Шветла за цмим видокругом» (1971, опубл. у ж. «Шветлосц», Новий Сад) — у репертуарі русин. театр. труп. Разом із Ш. Гудаком написав роман про русинів під час 2-ї світової війни «Гриц Бандурик» (1972); минулому русинів присвятив книгу подорож. нотаток та істор. есеїв «Дияспора» (1992; обидві — Новий Сад). Видано 7 т. вибр. творів К. (Новий Сад, 1989–2005). Твори К. увійшли до літ. антологій по-русинськи, укр. (зб. «Тихі води», Уж., 1999), серб., угор., словац., румун. мовами. Спільно з М. Винаєм упорядкував антологію «Руско-українски алманах бачванско-сримских писательох» (Осієк, 1936). Збирав фольклор, понад 50 записаних ним пісень увійшли до зб. хорват. етномузиколога В. Жґанця «Pjesme jugoslavenskih Rusina» (1946; 2-е вид. — «Rusinske pjesme», 1996; обидва — Заґреб). Актив. популяризатор укр. літ-ри в Югославії, переклав серб. мовою низку творів І. Драча, Д. Павличка, Б. Олійника, М. Вінграновського, Р. Братуня та ін. У його перекл. по-русинськи видано «Вибрани твори» І. Франка (Руски Керестур, 1966). Упорядник, перекладач і автор передмови до антології «Закарпатски приповедки» (Новий Сад, 1979; вміщено оповідання О. Маркуша, Л. Дем’яна, Й. Жупана, Ф. Потушняка, М. Томчанія, П. Цибульського, Ю. Керекеша, П. Угляренка та І. Чендея).

Завантажити статтю