КО́ВАЧ Михайло (псевдоніми: Задуна­йов, Иринка Калїнова, Яни Мальовани, Дїдо За­градар, Кирил Пета; 27. 10. 1909, м. Шид, нині Сербія — 17. 06. 2005, м. Новий Сад, Сербія) — русинський письмен­ник, драматург, пере­кладач, педагог, культурно-освітній діяч у Сербії. Батько І. Ковача. Член Спілки письмен­ників Сербії (1967), Національної спілки письмен­ників України (1992). Літературна премія імені В. Вин­ниченка (1994). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2001). Закінчив Крижевацьку учительську семінарію (нині Хорватія; 1929). Працював учителем (1929–66), уклав низку під­ручників для русинських шкіл Воєводини. Секретар Руського народного просвітнього товариства у Руському Керестурі (1931–41). Засновник і редактор дитячого журналу «Наша за­градка» (1937–41). Редактор Русинської редакції радіо м. Новий Сад (1966–74). Писав по-русинськи. Дебютував 1927 оповіда­н­ням «Атаманов син» у газеті «Руски новини». У збірниках поезій «Мой швет» (Руски Керестур, 1964), «Шветла вечарово» (1985), «Я дуб червоточни» (1989; обидві — Новий Сад) від­творив минуле й сучасність свого народу. Окремі вірші К. покладено на музику. Автор збірників оповідань «Цихи води» (1970), «Дзецински швет» (1972), «Перши радосци» (1977), «Яни Мальовани» (1981), «На окраїску» (1983), «Глїбоки коренї» (1987); збірників віршів для дітей «Писнї Дїда За­градара» (1979), «Хижочко стара» (1990); повісті «Цеглярня» (1982); книжки спогадів «Капка по капку живот одцека» (1988; усі — Новий Сад). У творчості порушував про­блеми взаємин батьків і дітей, людини в її ставлен­ні до праці й боротьби за кращу долю. Пʼєси К. «На швитаню» (1952), «Ораче, ораче» (1954), «Чловек з народу» (1960), «Нїґда ше нє зна» (1970), «Шветла за цмим видокругом» (1971, опубліковано у журналі «Шветлосц», Новий Сад) — у репертуарі русинських театральних труп. Разом із Ш. Гудаком написав роман про русинів під час 2-ї світової війни «Гриц Бандурик» (1972); минулому русинів присвятив книгу подорожніх нотаток та історичних есеїв «Дияспора» (1992; обидві — Новий Сад). Ви­дано 7 томів ви­браних творів К. (Новий Сад, 1989–2005). Твори К. уві­йшли до літературних антологій по-русинськи, українських (збірник «Тихі води», Ужгород, 1999), сербських, угорських, словацьких, румунських мовами. Спільно з М. Винаєм упорядкував антологію «Руско-українски алманах бачванско-сримских писательох» (Осієк, 1936). Збирав фольклор, понад 50 записаних ним пісень уві­йшли до збірника хорватського етномузиколога В. Жґанця «Pjesme jugoslavenskih Rusina» (1946; 2-е ви­да­н­ня — «Rusinske pjesme», 1996; обидва — Заґреб). Активний популяризатор української літератури в Югославії, пере­клав сербською мовою низку творів І. Драча, Д. Павличка, Б. Олійника, М. Він­грановського, Р. Братуня та ін. У його пере­кладі по-русинськи ви­дано «Ви­брани твори» І. Франка (Руски Керестур, 1966). Упорядник, пере­кладач і автор перед­мови до антології «Закарпатски приповедки» (Новий Сад, 1979; вміщено оповіда­н­ня О. Маркуша, Л. Демʼяна, Й. Жупана, Ф. Потушняка, М. Томчанія, П. Цибульського, Ю. Керекеша, П. Угляренка та І. Чендея).