Нога Олесь Павлович

Визначення і загальна характеристика

НОГА́ Олесь Па­влович (27. 11. 1959, Львів) — мистецтво­знавець, культуролог, графік. Канд. мистецтво­­знавства (1995). Премія ім. В. Ґжи­ць­кого (1995). Член НТШ (1992), НСХУ (1993). Закін. Львів. училище приклад. мистецтва (1980), Львів. ін­ститут прикладного та декоративного мистецтва (1985; викл. Т. Драган, Д. Крвавич, В. Овсійчук). Від 1988 працює в цьому ж Ін­ституті: від 1995 — старший науковий спів­робітник від­ділу мистецтво­знавства. Досліджує про­блеми мистецтва укр. та світ. авангарду 1900–18, генезису укр. культури, історії худож.-пром. кераміки епохи модерну та культ.-мист. життя в Україні та світі 20 ст. в широкій конфігурації явищ та персоналій. Серед остан­ніх — творчі біо­графії Д. та В. Бурлюків, Н. Давидової, І. Косиніна, С. Делоне-Терк, І. Левинського, Є. Дровняка (Никифора) та ін. Від поч. 1990-х рр. брав активну участь в організації ви­ставок, мист.-культурол. збірників, ініціював створе­н­ня мист. обʼ­єдн. «Січкарня» (1992–96), альманаху «Український авангард» (Львів, 1994). Як художник працює в галузях чорно-білої та кольор. графіки, олій. та акрил. малярства, сцено­графії. Автор графіч. порт­ретів ві­домих діячів культури й мистецтва, іл. та обкладинок до числен­них книжк. і газетно-журнал. ви­дань (г. «Просвіта», ж. «Дзвін», «Театральна бесіда»), оформле­н­ня театр. ви­став (зокрема «Картка любові» Р. Горака, Нац. укр. драм. театр ім. М. Заньковецької, Львів, 2004). У графіці Н. тяжіє до граціоз. лінеар. рисунку в стилістиці неосецесії, з за­стосува­н­ням від­критих барв та з досяга­н­ням формал. ефекту мистецтва вітража. Учасник мистецьких ви­ставок від 1989. Персон. — у Львові (2017).

Пр.: Іван Левинський. Художник, архітектор, промисловець, педагог, громадський діяч. Л., 1993; Давид Бурлюк і мистецтво всесвітнього авангарду. Л., 1993; Кераміка Галичини кінця ХІХ — початку ХХ ст. в контекс­ті між­народних звʼязків: Контакти і взаємо­впливи. Л., 1994 (спів­­авт.); Три всесвітньо неві­домі по­статі українського авангарду. Л., 1994; При­значе­н­ня метелика. Л., 1994; Соня Делоне повертається на Україну через Львів. Л., 1996 (спів­­авт.); Проект памʼятника Івану Левинському. Л., 1997; Мистецькі товариства, обʼ­єд­на­н­ня, угрупова­н­ня, спілки Львова (1860–1998): Мат. до довід. [До 100-річчя Товариства для роз­вою руської штуки]. Л., 1998 (спів­­авт.); Український стиль в церковному мистецтві Галичини кінця ХІХ — початку ХХ ст. Л., 1999; Іван Косинін — пророк антисюр­реалізму. Л., 1999; Малярство українського авангарду (1905–1918). Л., 2000; Художньо-промислова кераміка Галичини. Л., 2001; Прадавня Україна: Історія, культура, вбра­н­ня ХХV тис. до н. е. — VІІ ст. Л., 2001 (спів­­авт.); Українська художньо-промислова кераміка Галичини (1840–1940). Л., 2002; Світ львівського спорту (1900–1939). Л., 2004; Михайло Адальбертович Стефанівський: Історія життя та творчої діяльності (1878–1952). Л., 2004; Теат­ральне життя Львова 1900–1920-х рр. Дрогобич, 2007; Архітектор Іван Левинський. Л., 2009; Українське церковне мистецтво: 1880–1920-ті рр. Західний регіон. Л., 2012 (спів­­авт.); Архітектор Григорій Пежанський та роз­виток фізичної культури в Галичині на­прикінці ХІХ — на початку ХХ ст. Л., 2016 (спів­­авт.); Нетифор — маляр з Божої ласки. Л., 2018 (спів­­авт.).

Р. М. Яців

Завантажити статтю