Ногайчик
НОГАЙЧИ́К — курганне сарматське поховання бронзового віку. Досліджене 1974 в однойм. урочищі побл. с. Червоне Нижньогір., нині Білогір. р-ну (АР Крим) Пн.-Крим. експедицією Інституту археології АН УРСР під керівництвом А. Щепинського. Поховання, що належало представниці вищої сармат. знаті, датовано кін. 1 ст. н. е. Небіжчиця була покладена у розписний саркофаг, вкритий тканиною, розшитою золотими бляшками. Кістяк випростаний на спині, орієнтов. головою на Пн. Зх., кінцівки рук — у срібних чашах. На шиї — золота гривна, прикрашена грифонами (виконані у т. зв. бірюзово-золотому звіриному стилі); на голові — золота плетена діадема антич. роботи. Також знайдено золоті поліхромні (з кольор. вставками) сережки й браслети (з фігурками Ероса та Психеї, напівкошт. камінням і перлами), золотий поліхром. антич. медальйон, намисто, одяг, розшитий золотими бляшками різних типів, чорнолощений пн.-кавказ. глечик, антич. бальзамарій, бронз. дзеркало. Побл. правої ноги — дерев’яна шкатулка, у якій лежали 2 золоті флакони, 2 поліхромні фібули (одна з них у вигляді дельфіна з тілом із кришталю, золотою головою і хвостом), медальйон у золотій оправі, 2 золотих персні з гемою на сердоліку, золоті каблучка й амулети. Поруч зі шкатулкою — алебастр. туалетна посудина, червонолак. чашечка, алебастр. тарілка. Після поховання курган досипано на 3 м, а на його поверхні розлито й підпалено нафту, що горіла протягом тривалого часу. Цей звичай — прояв культу вогню, що існував у сарматів.
Рекомендована література
- Щепинський А. О. Скарби сарматської знаті // Вісн. АН УРСР. 1977. № 10;
- Симоненко О. Сарматы Таврии. К., 1993.
Завантажити статтю
