НОГАЙЧИ́К — курган­не сарматське похова­н­ня бронзового віку. Досліджене 1974 в однойм. ур­очищі побл. с. Червоне Нижньогір., нині Білогір. р-ну (АР Крим) Пн.-Крим. екс­педицією Ін­ституту археології АН УРСР під керівництвом А. Щепинського. Похова­н­ня, що належало пред­ставниці вищої сармат. знаті, датовано кін. 1 ст. н. е. Небіжчиця була покладена у роз­писний саркофаг, вкритий тканиною, роз­шитою золотими бляшками. Кістяк ви­про­станий на спині, орієнтов. головою на Пн. Зх., кінцівки рук — у срібних чашах. На шиї — золота гривна, прикрашена грифонами (виконані у т. зв. бірюзово-золотому звіриному стилі); на голові — золота плетена діадема антич. роботи. Також зна­йдено золоті поліхромні (з кольор. вставками) сережки й браслети (з фігурками Ероса та Психеї, напів­кошт. камі­н­ням і перлами), золотий полі­хром. антич. медаль­йон, намисто, одяг, роз­шитий золотими бляшками різних типів, чорнолощений пн.-кавказ. глечик, антич. бальзамарій, бронз. дзеркало. Побл. правої ноги — деревʼяна шкатулка, у якій лежали 2 золоті флакони, 2 поліхромні фібули (одна з них у ви­гляді дельфіна з тілом із кришталю, золотою головою і хвостом), медаль­йон у золотій оправі, 2 золотих персні з гемою на сердоліку, золоті каблучка й амулети. Поруч зі шкатулкою — алебастр. туалетна посудина, червонолак. чашечка, алебастр. тарілка. Після похова­н­ня курган досипано на 3 м, а на його поверх­ні роз­лито й під­палено нафту, що горіла протягом тривалого часу. Цей звичай — прояв культу вогню, що існував у сарматів.