Новоодеський район

Визначення і загальна характеристика

НОВООДЕ́СЬКИЙ РА­ЙО́Н — район, що знаходився в центральній частині Миколаївської області. Утвор. 1923 у складі Микол. округи (існувала до 1930) Одес. губ. (до 1925) з Новоодес. і Гурʼїв. волостей Херсон. пов. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. 1932–37 — у складі Одес., від 1937 — Микол. обл. Від серпня 1941 — під нім. окупацією. У березні 1944 під час звільне­н­ня Н. р. загинули понад 6 тис. рад. воїнів. 2016 с. Артемівка пере­йменовано на Озерне, с. Кіровка — на Степове. У червні 2019 утвор. Сухоєланец. сільс. (центр — с. Сухий Єланець), у жовтні 2020 — Новоодес. міську (м. Нова Одеса) та Костянтинів. сільс. (с. Костянтинівка) обʼ­єд­нані територіал. громади. У липні 2020 Н. р. ліквідовано, а його тер. при­єд­нано до Микол. р-ну. Пл. Н. р. становила 1428 км² (5,7 % тер. області). За пере­писом насел. 2001, проживали 37 385 осіб (складає 96,8 % до 1989), з них на­звали рідною мовою українську 92,42 %, рос. — 5,93 %, молдов. — 0,79 %, вірм. — 0,39 %, білорус. — 0,18 %; станом на 1 січня 2020 — 32 239 осіб. У складі р-ну пере­бували 42 насел. пункти, зокрема й райцентр Нова Одеса та 41 село, що під­порядковувалися 1 міській і 17 сільс. (Антонів., Баловнен., Бузькій, Воронців., Гурʼїв., Димів., Дільнич., Кандибин., Костянтинів., Михайлів., Новопетрів., Новосафронів., Новошмідтів., Під­ліснен., Себин., Сухоєланец., Троїц.) радам. Межу­вав з Баштан., Вознесен., Микол., Веселинів., Єланец. (нині тер. обох — у складі Баштан. р-ну) та Вітов. (нині його тер. — у складі Микол. р-ну) р-нами Микол. обл. Більша частина Н. р. лежала на Причорноморській низовині, пн. — на від­рогах Придні­провської височини. Поверх­ня — низовин­на (на Пн. — під­вищена) хвиляста лесова рівнина, слаборозчленована балками та ярами. Роз­робляли поклади піску, глини, каменю ракушняку, вапняку та граніту. Найбільші річні обсяги видобутку вапняків і ракушняку досягали 170 тис. м³ (1990-і рр.). У с. Новошмідтівка — джерело мінерал. води типу «Ананьївська». Водні ресурси становили 3065 га. Річки: Пів­ден­ний Буг (на пд.-зх. окраїні; впадає у Дні­провсько-Бузький лиман) з притоками Гнилий Яланець (створ. Щербанів. водо­сховище) і Громоклія. Ґрунти пере­важно чорноземні — пд. малогумусні та солонцюваті, а також звичайні малогумусні (на Пн.). Побл. Нової Одеси, сіл Баловне, Зайве, Новопетрівське, Під­лісне — лісові насадже­н­ня. Обʼєкти природно-заповід. фонду: заг.-держ. значе­н­ня — заповід­ник Єланецький степ (1676 га, охороняють від 1996); місц. — заказники Вовча Балка (250 га), Новопетрівські плавні (200 га; обидва — від 1993), Михайлівський (87,2 га, від 1995), Михайлівський степ (1343,1 га, від 1997; усі — ландшафтні), Богодарівка (50 га, від 1995, ботан.), памʼятки природи Джерела у селах Новопетрівське (від 1972), Кандибине (від 1974), Зайве (1990; усі — гідрол.), Себінська (11 га, від 1993, ботан.). Проходять автомобіл. шляхи між­обл. значе­н­ня Миколаїв–Криве Озеро та Миколаїв–Кропивницький, залізниця Миколаїв–Одеса (ст. Баловне у с. Костянтинівка, зупин. пункт Пів­ден­ний Буг у с. Піски). Р-н мав с.-г. спеціалізацію, були роз­винені пром-сть буд. матеріалів і харч. галузь. У 2-й пол. 2010-х рр. заг. пл. с.-г. угідь становила 123,2 тис. га, з них 101,4 тис. га орних земель. Працювали 47 с.-г. під­приємств та 210 фермер. госп-в. Пере­важна більшість с.-г. виробників за­ймалася рослин­ництвом, зокрема вирощува­н­ням пшениці, ячменю, соняшнику та ріпаку. 2015 було зі­брано 156,2 тис. т зерн. і зернобоб. культур. Поголівʼя великої рогатої худоби в с.-г. під­приємствах налічувало 788, свиней — 5439 голів. Птахівництвом за­ймалося с.-г. ТОВ «Промінь» (2016 — 67 632 голови). Функціонували 24 заг.-осв. і 26 до­шкіл. навч. закладів; рай. дит. муз. школа та її Гурʼїв. філія, рай. Будинок дит. та юнац. творчості, станції юних натуралістів і техніків, 3 ДЮСШ; Новоодеський історичний музей, 32 клуб. заклади, 28 б-к; центр. рай. лікарня, 10 лікар. амбулаторій сімей. медицини та 21 фельдшер. пункт. Нар. колективи: хор «Горицвіт», ансамбль танцю «Прибужанка», естрадно-джаз. оркестр «Сиріус» рай. Будинку культури та фольклор. ансамбль «Троїчанка» Троїц. сільс. Будинку культури. Новини р-ну висвітлювала г. «Промінь». Збереглися криниця (19 ст.) та Свято-Покров. церква (кін. 19 — поч. 20 ст.) у с. Гурʼїв­ка, мости у селах Кандибине (серед. 19 ст.) і Піски (1930). Обстежено низку курганів 3 тис. до н. е. — 1 тис. н. е., поселе­н­ня Бузьке І, Бузьке ІІ (обидва — 6–4 тис. до н. е.), Гребеники І, Новошмідтівка І, Спиридонівка (усі — 2 тис. до н. е.), Костянтинівка ІІ (20–18 ст. до н. е.), Михайлівка І, Шмідтівка ІІ, Себіне І (усі — 14–9 ст. до н. е.), Баловне ІІ, Карлівка ІІ, Михайлівка ІІ, Себіне ІІ (усі — 3–4 ст.), стоянки Матвіївка ІІ, Матвіївка ІІІ (обидві — 20–18 ст. до н. е.). Серед видат. уродженців — економіст, політ. діяч О. Гаркуша (с. Баловне), лікар М. Калиниченко (с. Кандибине); поет А. Качан (с. Гурʼївка); художник-проектант, майстер худож. текс­тилю, засл. діяч мистецтв України В. Іваницький (с. Червоноволодимирівка); спів­ак, засл. арт. України Б. Буряк (с. Касперівка), хорео­граф, балет­мейстер, засл. арт. України В. Кирилюк (с. Криворіж­жя); спортс­менка (академічне веслува­н­ня) Н. Кваша (с. Піски); Герої Рад. Союзу І. Вернигоренко (с. Михайлівка), З. Доній (с. Під­лісне), Г. Кіба (с. Піски), Д. Куропʼятник (с. Костянтинівка), А. Петраковський (с. Нижня Сафронівка).

Літ.: Гаркуша О. М., Горбуров Є. Г., Гузенко Ю. І. та ін. Миколаївщина: Літопис історичних подій: 65-річчю утворе­н­ня Миколаївської області присвячується. Хн., 2002; Шкварець В. П., Мельник М. Ф. Історія рідного краю. Миколаївщина: Навч. посіб. М.; О., 2003; Шитюк М. М., Баковецька О. О., Бугай Н. М. та ін. Історія рідного краю: Миколаївщина: Навч. посіб. М., 2015.

М. О. Стеценко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю