Новоукраїнський район

Визначення і загальна характеристика

НОВОУКРАЇ́НСЬКИЙ РА­ЙО́Н — район, що знаходиться у пів­нічній, центральній і пів­ден­но-західній частинах Кірово­градсь­кої області. Межує на Зх. з Голованів., на Сх. — з Кропивниц. р-нами Кіровогр. обл.; на Пн. — з Уман. і Звенигород. р-нами Черкас. обл.; на Пд. — з Первомай. і Вознесен. р-нами Микол. обл. Н. р. утвор. у квітні 1921 у складі Єлисаветгр. пов. Микол. губ., у травні 1922 ліквідований. У березні 1923 вдруге сформований у складі Єлисаветгр. округи (існувала до 1930, у 1924–30 — Зіновʼєв.) Одес. губ. (до 1925) з Новоукр., Любомир., Піщанобрід. і Татарів. волостей. 1923–31, 1932–62 окремо існував Рівнян. р-н (утвор. з Рівнян. і Семинастів. волостей; див. Рівне). 1926 у Н. р. мешкали 48 758 осіб (українців — 93,5 %, молдован — 3,6 %, євреїв — 1,4 %, росіян — 0,8 %, німців — 0,2 %); у Рівнен. р-ні — 36 582 особи (українців — 92,6 %, росіян — 4,2 %, євреїв — 2,6 %, молдован — 0,2 %). Від 1932 — у складі Одес., від 1939 — Кіровогр. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. У липні 1933 частина тер. Рівнян. р-ну була виділена для формува­н­ня Компаніїв. р-ну. 1937 Н. р. складався з Новоукр. селищ. (від 1938 — міська) та 16-ти сільс. рад, Рівнян. р-н — з 14-ти сільс. рад. Під час нім. окупації (серпень 1941 — серпень 1944) Н. р. був у складі Новомиргород., Рівнян. р-н — Бобринец. ґебітів, що входили до Микол. ген. округу. У повоєн­ні роки Н. р. складався з Новоукр. міської та 14-ти сільс. рад і 64-х насел. пунктів, Рівнен. р-н — з 14-ти сільс. рад і 61-го насел. пункту. 1959 Н. р. і Рівнян. р-н були укрупнені за рахунок ліквідованих Витязів. та Піщанобрід. (див. Піщаний Брід) р-нів. Зокрема в цьому році до Н. р. уві­йшло й м. Помічна, що пізніше належало спочатку до Кіровогр. міськради, а від 1965 — до Добровеличків. р-ну. На поч. 1962 Н. р. складався з Новоукр. та Помічнян. міських і 14-ти сільс. рад (98 сільс. поселень), Рівнян. р-н — з 9-ти сільс. рад (41 насел. пункт). У грудні 1962 Рівнян. р-н був ліквідований, а його тер. ві­ді­йшла до знову укрупненого Н. р. У січні 1965 після роз­укрупне­н­ня Н. р. складався з однієї міської та 17-ти сільс. рад і мав 94 насел. пункти. У лютому 1965 Микол. сільс. раду Н. р. пере­дано до Добровеличків. р-ну, а Глодос. сільс. раду Маловисків. р-ну — до Н. р. Окрім Новоукр. міської ради, 1972 у р-ні були 19 сільс. рад і 94 насел. пункти; 1977 — від­повід­но 16 і 86; 1986 — 16 і 83; у 1991 сільс. рад збільшилося до 21. У 2005 знято з обліку села Дмитрівка та Павлівка Кропивниц. сільс. ради, 2009 — с. Дическулове Комишуват. сільс. ради. 2016 села Октябрське та Петрівське Іванів. сільс. ради пере­йменували від­повід­но на Вишневе та Піщанське. За пере­писом насел. 2001, проживали 48 807 осіб (складає 90,9 % до 1989): українців — 94 %, росіян — 2,78 %, молдован — 1,92 %, білорусів — 0,46 %, вірменів — 0,31 %; станом на 1 січня 2020 — 39 968 осіб. У серед. 2010-х рр. пл. Н. р. становила 1,7 тис. км², належали Новоукр. міська та 21 сільс. ради, до яких входили 73 сільс. насел. пункти. У березні 2016 з Новоукр. міської (під­порядк. села Звірівка, Новоолександрівка, Яблунівка), Марʼянопіл. (с. Камʼяний Міст) і Сотницько-Балків. (села Арепівка, Воронівка, Єгорівка, Схід, Улянівка) сільс. рад утвор. Новоукр. міську обʼ­єд­нану територіал. громаду (347,84 км², 18 993 особи), до якої у червні 2020 зараховано Захарів. (с. Далеке) та Фурманів. (с. Щасливка) сільс. ради (нині пл. громади 445,8 км², насел. 20 010 осіб); у квітні 2017 з Ган­нів. (села Громуха, Шутеньке, Юрʼївка), Григорів. (с. Караказелівка), Шишкин. (с. Острівка) сільс. рад утвор. Ган­нів. громаду (135,33 км², 1711 осіб), до якої у червні 2020 зараховано Кропивниц. (села Вільні Луки, Трудолюбівка) та Приютів. (села Вʼюн­ки, Куликова Балка) сільс. ради (307,4 км², 3598 осіб); у грудні 2019 з Глодос. (села Вербівка, Марʼянівка) та Новомикол. (села Войнівка, Михайлівка, Новоподимка, Петрівка, Подимка) сільс. рад утвор. Глодос. громаду (215,649 км², 3340 осіб), до якої у червні 2020 зараховано Лісків. сільс. раду (с. Козакова Балка; 243,5 км², 4205 осіб); у жовтні 2020 з Рівнян. (села Вільне, Іванівці, Лозуватка, Радісне, Червоний Ташлик), Іванів. (села Вишневе, Квітка, Костянтинівка, Піщанське, Солдатське, Степове), Комишуват. (села Водяне, Софіївка), Малопомічнян. (села Висоцьке, Ковалівка, Під­дубне), Малотимошів. (села Варварівка, Новоселівка), Новоєгорів. (села Веселий Кут, Леонтовичеве, Нововодяне), Семенастів. (с. Нерубаївка) сільс. рад утвор. Рівнян. громаду (565,9 км², 10 399 осіб). У жовтні 2017 з Помічнян. сільс. (Н. р.; села Новопавлівка та Червоний Роз­діл) та Помічнян. міської (Добровеличків. р-н) рад утвор. Помічнян. міську громаду (75,74 км², 10 186 осіб). У липні 2020 Н. р. укрупнили за рахунок насел. пунктів ліквідованих Добровеличківського ра­йону, Маловисківського ра­йону та Новомиргородського ра­йону Кіровогр. обл. Нині пл. Н. р. 5196,4 км² (21,2 % від тер. області), проживають 140 539 осіб. Окрім Новоукр. та Помічнян. міських і Ган­нів., Глодос., Рівнян. сільс. громад, належать Маловисків. (388,7 км², 15 325 осіб, м. Мала Виска, 15 сіл), Новомиргород. (998,5 км², 27 170 осіб, м. Новомиргород, смт Капітанівка, 45 сіл, зокрема й Каніж, Мартоноша, Панчеве) міські, Добровеличків. (588,1 км², 13 651 особа, смт Добровеличківка та 30 сіл, зокрема й Липняжка та Маркове), Смолін. (309,8 км², 15 062 особи, смт Смоліне, 21 село) селищні, Злин. (276 км², 5831 особа, 6 сіл), Марʼянів. (304,6 км², 5258 осіб, 15 сіл), Піщанобрід. (425,2 км², 6102 особи, 20 сіл, зокрема й Любомирка), Тишків. (270,8 км², 3884 особи, 11 сіл; див. Тишківка) сільс. громади. Лежить на Придні­провській височині, у центр. частині Українського кри­сталічного щита. Поверх­ня — під­вищена полого­хвиляста лесова рівнина, роз­членована балками, ярами, кань­йоноподіб. і прохід. долинами. Побл. с. Великі Луки — найвища точка Кіровогр. обл. (269 м). Роз­робляють Капустинське родовище граніту, Войнів., Горіхів., Перлів. родовища гранітів; Бантишів. родовище монцоніту; Бирзулів. та Лiка­рiв. родовища лабрадоритів. Роз­ві­дано поклади уран. руд (с. Олексіївка), магматитів, каолінів, польового шпату, бурого вугі­л­ля, глини та піску. Річки (бас. Пів­ден­ного Бугу): Велика Вись з притоками Мала Вись, Кільтень, Турія; Синюха з притоками Кагарлик, Сухий Ташлик; Чорний Ташлик з притоками Плетений Ташлик, Грузька, Помічна та ін. Ґрунти пере­важно чорноземні (звичайні та типові середньогумусні, опідзолені) й темно-сірі опідзолені. 1945 утвор. Оникіїв. лісове госп-во (нині 16 255 га), структур. під­роз­ділами якого є Новоукр. (1366 га), Оникіїв. (4304 га), Тишків. (4964 га; усі — Н. р.) та Торговиц. (5621 га; Голованів. р-н) лісництва. Осн. лісо­утворювал. порода — дуб, ростуть також граби, ясени, клени, липи. Від 1994 охороняють заг.-держ. значе­н­ня Войнівський заказник (50 га, ландшафт.) і заказник Велика Вись (568 га, гідрол.). Серед обʼєктів природно-заповід. фонду місц. значе­н­ня — заказники Явдокимівський (4,3 га, від 1993, ентомолог.), Квіти на скелях (5 га, від 2010), Калинова балка (35 га), Косюрівський (18 га), Малі Байраки (28 га; усі — від 2011), Діброва нащадків (10 га, від 2012; усі — ландшафтні), памʼятки природи Ташлицькі скелі (2 га, від 1993, комплексна), Грузька балка (53,47 га), Новопавлівська балка (32 га; обидві — від 2012, ботан.), заповід­ні ур­очища Горіхівська балка (22,6 га, від 1993), Ексампей (15 га, від 2012). Проходять автомобіл. дорога держ. значе­н­ня Кропивницький–Платонове; залізниці Харків–Одеса та Київ–Одеса (ст.: Новоукраїнка, Адабаш, Капітанівка, Капустине, Кропивницька, Новомиргород, Плетений Ташлик, Помічна). Заг. пл. орних земель 415,3 тис. га. У структурі рослин­ництва на зерн. культури від­водять 49,7 %, на тех. культури — 43,1 %, на картоплю та овоче-баштан­ні культури — 3,3 %, корм. культури — 1,9 % земель. Роз­водять велику рогату худобу, свиней, овець, птицю. Зареєстровано 763 фермер. господарства. У Н. р. — понад 100 заг.-осв. шкіл, Добровеличків., Маловисків., Новомиргород., Новоукр., Рівнян. дит. школи мистецтв; Добровеличківський крає­знавчий музей, Маловисків. краєзн. музей (див. Маловисківського ра­йону історії Музей), Новомиргородський крає­знавчий музей, Новоукраїнський крає­­знавчий музей, мемор. музей драматурга, прозаїка, поета, публіциста І. Микитенка у рідному с. Рівне, музеї історії сіл Глодоси, Іванівка, Кропивницьке, Липняжка, Рівне, 117 Будинків культури та клубів, 101 бібліотеч. заклад; 135 лікувально-профілактич. закладів. Друк. вид.: «Новоук­раїнські новини», «Маловисківські вісті», «Новомиргородщина», «Сільське життя». Здобули популярність нар. колективи у Новоукраїнці, Малій Висці (хорова капела Будинку культури), Новомиргороді (ансамбль укр. пісні «Веселка», хор «Вись», жін. вокал. ансамбль «Оксамит», театри «Златопі­л­ля» і «Сюр­приз») та селах Комишувате (ансамбль пісні і танцю «Криниця», фольклор. ансамбль «Коровайниці»), Рівне (хор «Веселка», 2 театри, зокрема й малих форм), Шишкине (театр), Липняжка («Червона калина»), Листопадове («Берегиня»), Новогригорівка («Калиновий спів»), Оникієве («Берегиня»), Турія («Туріяни»; остан­ні пʼять — фольклорні). Охороняють памʼятки архітектури в Новоукраїнці, Капітанівці (лікарня, 1930), Малій Висці (маєток, 1889), Новомиргороді (Свято-Іллін. церква, 1786; Свято-Микол. церква, 1809; г-зія, 1891; будинок магазину на вул. Соборності, кін. 19 ст.; комплекс лікарні, 1911–13; земський банк, гуртожиток зоотехнікуму, обидві — поч. 20 ст.), селах Андріївка (Свято-Покров. церква, 1905–10), Глодоси (Свято-Покров. церква, 19 ст.), Копанки (церква св. Костянтина й Олени, 1857), Коробчине (Свято-Успен. церква, 1908), Лутківка (церква Іоан­на Богослова, 1905), Любомирка (Свято-Покров. церква, 1904–06), Мала Тимошівка (економія Іванова-Рогальова, кін. 19 ст.), Миролюбівка (Свято-Микол. церква, 1912), Плетений Ташлик (земська школа, поч. 20 ст.), Хмельове (Свято-Микол. церква, кін. 19 ст.). Виявлено значну кількість давніх курганів, памʼяток палео­літу, мезоліту, бронзи, трипіл. культури, скіф. часу та ін. За 27 км від Н. знаходився сакрал. центр Великої Скіфії — Ексампей. 1961 зна­йдено Глодоський скарб. Серед видат. уродженців — лікар-гігієніст, академік НАНУ Ю. Кундієв (с. Трояни), лікар-хірург, чл.-кор. Рос. АМН І. Кирпатовський (Мала Виска), мово­знавець, академік НАНУ В. Скляренко (с. Новомиколаївка), фізик, чл.-кор. НАНУ В. Сугаков (Новомиргород), педагог, дійс. чл. НАПНУ С. Гончаренко (с. Шпакове), агроном, академік НААНУ О. Іващенко (с. Рiвне); математик Ю. Волков (с. Марʼянопіль), фахівець у галузі машинобудува­н­ня А. Донченко, фахівець у галузі спец. приладобудува­н­ня М. Лихоліт (обидва — с. Рівне), фахівець у галузі будівництва В. Деревʼянко (с. Лозуватка), лікар-стоматолог А. Коваленко (с. Помічна), лікар-анатом П. Кулик (c. Рівне), лікар-хірург В. Шусь (с. Схід), хімік В. Чуйко, агроном, селекціонер Ю. Корогода (обидва — с. Глодоси), педагог Н. Клокар (с. Козакова Балка), право­знавці В. Марчук (с. Новаківка), В. Стратонов (с. Леонтовичеве), мово­знавець Л. Скрипник (с. Єгорівка), економіст М. Уперенко (с. Глодоси); драматург, актор, режисер, театр. діяч І. Карпенко-Карий (с. Арсенівка), театр. діяч М. Кропивницький (с. Бежбайраки, нині Кропивницьке), письмен­ники та поети В. Бровченко (Мала Виска), Д. Бузько, Д. Гончаренко, Ю. Коваль, Ю. Мокрієв, М. Понеділок (усі — Новомиргород), Г. Гусейнов (м. Помічна), Микола Далекий (справж. — Алексєєв; с. Димине), Ю. Дмитренко, Т. Масенко, Ф. Мелешко, П. Страшнова (усі — с. Глодоси), С. Добровольський (с. Єлизаветівка, нині Нововодяне), Г. Карєв (с. Кропивницьке), В. Логвиненко (с. Дическулове), М. Миценко (с. Злинка), В. Погрібний (с. Матусівка), В. Юрʼєв (с. Лозуватка); живописець, нар. художник СРСР П. Ос­совський (Мала Виска), художник декор.-ужитк. мистецтва, засл. художник УРСР В. Єрмоленко (с. Липняжка), живописець, етно­граф, археолог С. Дудін-Марцинкевич, художник-оформлювач А. Вишневський (обидва — с. Рівне), живописець Ф. Козачинський (с. Глодоси), брати художники театру, графіки Анатолій (засл. діяч мистецтв України) та Микола Добролежі (с. Скопіївка); засл. арх. УРСР Ю. Степанов (с. Панчеве); арфістка, нар. арт. СРСР К. Ерделі (с. Миролюбівка), хорео­граф, нар. арт. УРСР А. Кривохижа (с. Копанки), спів­аки нар. арт. УРСР М. Шевченко (с. Олексіївка) та засл. арт. УРСР П. Дума (с. Комишувате), актор, нар. арт. Респ. В. Давидов (Новомиргород), актриса Т. Соломійчук (с. Комишувате), диригент, засл. діяч мистецтв України Л. Трофімова (с. Іванівка), кінорежисер Г. Крикун (с. Комишувате); спортс­менка В. Ковпан (с. Петроострів; стрільба з лука); Герої Рад. Союзу В. Бондар (с. Богодарівка), П. Велигін, С. Науменко (обидва — с. Злинка), Є. Жердій, О. Орлов (обидва — с. Велика Виска), В. Іщенко (с. Трояни), І. Іщенко (с. Новоподимка), А. Ковачевич, М. Тургель, О. Шаповалов (усі — Новомиргород), В. Колісниченко (с. Кропивницьке), І. Кувіка (с. Рівне), Б. Лев, І. Усенко (обидва — с. Тишківка), В. Мацієвич (с. Піщаний Брід), С. Різниченко (с. Новомиколаївка), І. Сухомлин (Мала Вис­ка), І. Тарасенко (с. Іванівка), В. Ткаченко (с. Бровкове), В. Ткаченко (м. Помічна), Л. Філіпенко (с. Варварівка), В. Чорноморець (с. Караказелівка), П. Шемендюк (с. Липняжка); новатор с.-г. виробництва, двічі Герой Соц. Праці О. Гіталов (с. Комишувате). 1974–96 дир. Комишуват. серед. школи працювала педагог Н. Калініченко.

Літ.: Кузик Б., Білошапка В. Кірово­градщина: історія та сучасність центру України. Дн., 2003; Шевченко С. І. Українська доля Нової Сербії: Історичні нариси з минулого Кірово­градщини: Кірово­градщина в українсько-сербських звʼязках (1752–2002). Кр., 2004; Кірово­градщина: Історія. Традиції. Сучасність: До 70-ї річниці утворе­н­ня Кірово­градської області. Кр., 2009; Кірово­градщина. Історія рідного краю. Кр., 2012.

М. О. Гаращенко, П. П. Мельник

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю