Новопсковський район

НОВОПСКО́ВСЬКИЙ РАЙО́Н — район, що знаходився у північній частині Луганської області (від квітня 1931 до липня 2020). Межі Н. р. неодноразово змінювали. На цих землях від березня 1923 окремо існували 3 р-ни: Осинів. (утвор. з Осинів. і Пісчан. волостей), Білолуц. (з Білолуц., Новобілян. і Танюшев. волостей; після розформування — відповідно у лютому 1931 і в грудні 1962 — тер. обох р-нів короткий час входили до Білокуракин. р-ну, потім — до Н. р.) і Кам’янський (з Кам’ян., Новорозсошан. і Пантюхин. волостей; у листопаді 1924 розділений між Осинів. і Марків. р-нами). 1932–38 — у складі Донец., відтоді — Луган. (до 1958 та 1970–90 — Ворошиловгр.) обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від червня 1942 до січня 1943 — під нім. окупацією. У роки 2-ї світової війни з 42-тисяч. насел. р-ну у діючу армію було призвано 14 тис. осіб, з яких майже кожен другий загинув. У січні 1943 у бою побл. с. Трембачеве загинув поет М. Кульчицький. 1962–65 до Н. р. належали насел. пункти Марків. р-ну. 2006 виключено з облік. даних с. Сухе Осинів. сільс. ради. У серед. 2010-х рр. пл. Н. р. становила 1,62 тис. км² (6 % тер. Луган. обл.); до його складу входили 2 селищ. і 15 сільс. рад (39 насел. пунктів). За переписом насел. 2001, проживали 38 322 особи (складає 100,1 % до 1989): українців — 92,2 %, росіян — 6,9 %, білорусів — 0,3 %; станом на 1 січня 2020 — 33 173 особи. У 3 етапи — жовтень 2015, червень 2019 і червень 2020 — з Новопсков. селищ. та Ганусів., Донців., Заайдарів., Закотнен., Кам’ян., Новорозсошан., Осинів., Пісків., Риб’янців., Рогів. сільс. рад сформовано першу в Україні об’єднану територіал. громаду — Новопсков. селищну (у перші 2 періоди її тер. становила відповідно 226,04 км² і 271,29 км², нині — 983,8 км²; мешкають 23 387 осіб, належить 21 насел. пункт, зокрема й смт Новопсков, села Новорозсош і Осинове). У 2-й пол. 2020 з Білолуц. селищ. (підпорядк. с. Кубань), Козлов. (Залісне, Литвинове, Світле, Шапран), Можняків. (Зелений Гай, що до 2016 мало назву Радгоспний), Новобілян., Павленків. (Трембачеве) та Танюшів. (Березівка, Костянтинівка, Пелагіївка, Синельникове, Соснівка) сільс. рад утвор. Білолуц. територіал. громаду (644 км², 9786 осіб, 18 насел. пунктів, зокрема й смт Білолуцьк і с. Новобіла). Тоді ж Н. р. ліквідували, а обидві громади зарахували до Старобіл. р-ну. Н. р. межував на Пн. з Ровеньків. р-ном Бєлгород. обл. і Кантемирів. р-ном Воронез. обл. (обидва — РФ; довж. держ. кордону 75 км); на Зх. — з Білокуракин., на Пд. — зі Старобіл., на Сх. — з Марків. р-нами Луган. обл. Лежав на відрогах Середньоросійської височини, на Старобіл. плато, що має заг. нахил у пд. напрямку. Поверхня — хвиляста лесова рівнина. Макс. висота — побл. с. Новобіла (165 м). Розробляли поклади крейди, мергелю, піщаника, вапняку. У селах Осинове і Макартетине виявлені невеликі запаси заліз. руди. Розвідано джерела мінерал. вод (гідрокарбонатно-кальцієво-магнієві, слаболужні, типу «Миргородська»). 1956 через тер. Н. р. прокладено трасу магістрал. газопроводу Ставрополь–Москва. Гол. річки: Айдар з притоками Біленька та Кам’янка (бас. Сіверського Дінця). У долині Айдара — озера Глибоке, Закотнянське, Плавневе. У селах Булавинівка, Донцівка, Кам’янка, Новобіла, Осинове, Піски, Риб’янцеве, Рогове споруджено ставки та водосховища. Пл. держ. лісового фонду 12,3 тис. га, зокрема Новопсков. лісництва — 6,8 тис. га, Білолуц. лісництва — 3,9 тис. га, Новобілян. лісництва — 1,6 тис. га. Осн. породи дерев: дуб, в’яз, ясен звичайний, клен, тополя, осика, верба. Ґрунти переважно чорноземні звичайні малогумусні (66 %). До складу природно-заповід. фонду р-ну входили 14 об’єктів місц. значення: заказники Айдарський (192 га, іхтіол.), Білолуцький (450 га), Новопсковський (1186 га; обидва — лісові), Донцівський (298,5 га), Кам’янський (515,5 га; обидва — ландшафтні), Крейдяні скелі (97,2 га), Новорозсошанський (135,4 га), пам’ятки природи Новобіла (2407,1 га), Осинівська (116 га; усі — ботан.), Осинівські піщаники (5 га, геол.), заповідні урочища Зуєв ліс (47 га), Луг (117 га), Московське (104 га), Огидне (71 га). Прокладено 278,1 км автомобіл. шляхів, з них заг.-держ. значення — 110,5 км. 1990 у с. Кам’янка засн. підприємство з виробництва м’яса та м’ясопродуктів «Айдар-Ан-м’ясо». С.-г. угіддя займали 132,9 тис. га, із них орних земель — 95,0 тис. га, косовиць та пасовищ — понад 1,5 тис. га. Спеціалізація с. господарства: рослинництво зернового та тваринництво м’ясо-молоч. напрямів. Осн. культури: озима пшениця, ярий ячмінь, кукурудза, соняшник. У результаті приватизації було розпайовано 24 колектив. с.-г. підприємства. Станом на 1 грудня 2020 виробництво с.-г. продукції здійснювали 25 с.-г. підприємств (найбільші — «Промінь» та «Лан») і 42 фермер. господарства («Надія»). Тваринництвом займалися 7 госп-в, що утримували 2023 голови великої рогатої худоби та 7082 голови свиней. Функціонували Новопсков. професій. аграр. ліцей, 25 заг.-осв. і 19 дошкіл. закладів, Новопсков. ДЮСШ, відділ. Луган. СДЮШОР з важкої атлетики, рай. Будинок дит. і юнац. творчості; Новопсковський краєзнавчий музей, рай. і Новопсков. селищ. Центри культури та дозвілля, 27 клуб. установ, централіз. бібліотечна система та її 27 філій, Новопсков. школа мистецтв, Білолуц. дит. муз. школа; Новопсков. центр первин. мед.-сан. допомоги (6 амбулаторій заг. практики сімей. медицини, 14 фельдшер.-акушер. та 6 фельдшер. пунктів). Працювали 208 колективів худож. самодіяльності, з яких 10 мали звання «народний» і 3 «зразковий»; діяли 249 твор. аматор. об’єднань та клубів за інтересами. Декор.-прикладне мистецтво представляли 43 майстри, з яких 6 були удостоєні звання «Народний майстер Луганщини». Проводили фестивалі: поетів і композиторів «Чарівність муз окрилені серця», сучас. естрад. укр. пісні «Зоряний шлях», хореогр. мистецтва «Танц-ритм», сімей. творчості «Мелодії двох сердець», традиц. та сучас. мистецтва, гумору, нар. гулянь та розваг «Світанковий розмай», нар. творчості «Новопсковська слобода», індивід. виконав. майстерності учнів шкіл естет. виховання «На крилах музики». Новини р-ну висвітлювала г. «Перемога». Потреби вірян забезпечували 15 православ. і 4 протестант. громади. Пам’ятки архітектури: Троїц. церква у Білолуцьку (1862), церква Різдва у с. Новобіла (1832), Успен. церква у с. Осинове (1802). Під охороною були 380 об’єктів археол. спадщини, з них 10 поселень, 1 стоянка, 30 окремих курганів, 80 курган. груп (339 курганів) та 33 пам’ятки історії і культури. У с. Булавинівка встановлено пам’ятник К. Булавіну. Побл. с. Можняківка — брат. могила гайдамаків Запороз. корпусу, які загинули 1918. Серед видат. уродженців — математик А. Бондар (с. Закотне); брати письменник-гуморист, публіцист Валерій і правознавець Сергій Демченки (с. Донцівка); письменниця, поетеса Т. Стус (Каплунова; с. Можняківка); артист балету, балетмейстер, нар. арт. УРСР О. Ковальов (с. Піски), співак, режисер Ф. Павловський (с. Кам’янка); кер. с.-г. підприємства, Герой України І. Запорожець (с. Можняківка); спортсмен І. Обрізанов (греко-римська боротьба, сумо; Білолуцьк); Герої Рад. Союзу О. Бондар (с. Булавинівка), П. Винник, С. Нехаєнко (обидва — с. Танюшівка), Д. Дзюбанов (с. Можняківка), Д. Жеребилов (с. Закотне), В. Пульний (с. Кам’янка), І. Сиврюк (с. Ганусівка), П. Сикало (с. Піски). У с. Новобіла минули юнац. роки співака, нар. арт. України В. Самарцева. З Новопсковщиною пов’язані життя та діяльність Героя Рад. Союзу Т. Макаренка. Героями Соц. Праці стали Д. Терник (1958), Ю. Альошин (1966), М. Бабкін (1971); засл. вчителями України — А. Монастирський і Л. Хорошевська; засл. працівниками культури України — В. Андрущенко, Б. Ждан, Р. Кадатська, І. Роменський і Н. Шморгун.