НҐУЄ́Н СУА́Н ШАНЬ (Nguyễn Xuân Sanh; 16. 11. 1920, м. Далат, Пд. Вʼєтнам) — вʼєт­нам­ський письмен­ник, пере­кладач, літературо­знавець. Навч. в Університеті в Ханої. Учасник Серпн. революції 1945 у Вʼєтнамі та боротьби вʼєт­нам. народу проти франц. оку­пац. військ 1945–54. Член виконкому Асоц. письмен­ників Вʼєтнаму (від 1957), дир. Школи молодих письмен­ників і голова Літ. ради (1966–75). Вірші почав писати у 16-річ. віці. Автор числен. поет. збірок, книжок для дітей, літературозн. статей, зокрема «Тарас Шев­ченко — великий поет українського народу», опубл. 1964 у літ.-­мист. ж. «Tapchi văn hoc» (№ 3) та «Văn nghê» (№ 45). Йому належить низка перекл. творів європ., зокрема словʼян., поетів. Чимало зробив для популяризації творчості Т. Шевченка у Вʼєтнамі. Ви­ступав із доповід­ями про життя і творчість укр. поета на шевченків. вечорах (1961, 1964) у ханой. палаці «Згуртованість», читав його поезії в перекл. вʼєтнам. мовою під час по­їздок країною. Пере­­клав вірші «Думи мої, думи мої», «Заповіт» (на­друк. у кн. «Шевченко Т. “Заповіт” мовами народів світу», К., 1989), «Мені тринадцятий минало», «Муза», «Садок вишневий коло хати», «Сон» («На панщині пшеницю жала»), «Якби мені черевики» та ін., уривок з балади «При­чин­на» — «Реве та стогне Дніпр широкий», поеми «Гамалія», «Сон» («У всякого своя доля»), «Кавказ». Окремі вірші Н. С. Ш. українською мовою пере­клала М. Кашель.