Не журись!

«НЕ ЖУРИ́СЬ!» — естрадний театр-кабаре. Створ. 1988 у Львові з ініціативи Ю. Вин­ничука, В. Морозова (мист. кер.), А. Панчишина. Директор — О. Федоришин. Найбільшої популярності здобув 1988–91, коли укр. су­спільство схвально спри­ймало політ. гумор, укр. пісні, критику тодіш. влади й прорив усього українського. Тоді ж створ. низку муз.-театраліз. ви­став, у яких гостро висміювали тогочасну комуніст. владу. Окрім цього, учасники театру пред­ставляли глядачам заборонені пісні УСС та вояків УПА. У різний час у театрі працювали реж. С. Кохмат, В. Кучинський, С. Проскурня, В. Образ; художники В. Кауфман, Ю. Кох. 5 жовтня 1989 у концерт. залі Львів. філармонії у ви­ставі «Повіяв вітер степовий» уперше в рад. часи публічно про­звучала пісня «Ще не вмерла Україна», що згодом стала держ. гімном незалеж. України. До першого складу театру (ви­става «Від вуха до вуха») входили Ю. Вин­ничук, В. Жданкін, С. Оробець, А. Панчишин, Ю. Саєнко, О. Федоришин, Т. Чубай. Згодом до виконавців долучився К. Москалець. В ін. ви­ставах брали участь О. Бонковська, М. Бурмака, Т. Каспрук, О. Лихач, П. Рачинський, Б. Стельмах, Тризубий Стас, О. Хома та ін. Серед ви­став — «Вертеп», «І мертвим, і живим, і ненарожден­ним», «Кар­тотека пана Базя» (усі — 1988), «Пісні з-за ґрат» (1990), «Золота лихоманка» (1992). Гастролі в Ка­наді, США, Австралії, Бразилії, Ар­ґентині, Великій Британії, Бельгії, Німеч­чині, Польщі, Литві. На основі пісень театру також створ. низку муз. телевіз. фільмів («Не журись!», Київ; «Ось така історія», Львів; обидва — 1989) та роз­важал. теле­про­грам.

Р. Б. Сіромський

Завантажити статтю