Неаполь Скіфський

НЕА́ПОЛЬ СКІ́ФСЬКИЙ — cтолиця пізньоскіфської держави в Тавриді. Дослідники ототожнюють Н. С. із городищем Керменчик у Сімферополі. Він зга­даний у працях грец. історика й гео­графа Страбона та в херсонес. декреті на честь Діофанта — полководця понтій. царя Мітрідата. Першу локалізацію та роз­копки здійснив І. Бларамберг (кін. 1820-х — поч. 1830-х рр.), згодом — Ф. Дюбуа де Монпере (1834), О. Уваров (1853), М. Ернст (1926–27); стаціонарні роз­копки — Тавро-Скіф. екс­педиція під керівництвом П. Шульца (1945–59), екс­педиції Держ. істор. музею (Москва) та Моск. університету під керівництвом І. Яценко (1960–64), Сімфероп. екс­педиція Ін­ституту археології АН УРСР (Київ) під керівництвом О. Махньової (1978–88), а також екс­педиція під керівництвом Ю. Зайцева (1990 — поч. 2000-х рр.). 2011 ріше­н­ням ВР АР Крим створ. Істор.-археол. заповід­ник «Неаполь Скіфський». Найраніший період жит­тєдіяльності у Н. С. від­носять до 2-ї чв. 2 ст. до н. е. Він пред­ставлений окремими садибами, культурна приналежність насел. — змішана греко-варварська. Від серед. 2 ст. до н. е. поселе­н­ня, що мало пл. бл. 30 га, обнесено оборон. мурами, по­стали напів­землянк. житла та наземні житл. будинки. Пд. палац включав монументал. мегарони (тип стародав. грец. житла) із поліхром. фресковим роз­писом, ритуал. басейн. Його вважають місцем пере­бува­н­ня царя Скілура, а Н. С. — царською фортецею. Бл. 130 р. до н. е. вона по­страждала від пожежі, після чого зведено святилище-героон Аргота, за центр. воротами — мавзолей, в якому поховано Скілура в 114–113 рр. до н. е. Після Скілура державу очолив його син Палак, за якого роз­будовано укріпле­н­ня Н. С. У 2-й пол. 1 ст. н. е. майже всі буд. комплекси зруйновано та пере­крито зольниками. В остан­ній чв. 2 — на поч. 3 ст. тут існувало неукріплене поселе­н­ня із хаотич. забудовою, ймовірно, залежне від Боспору. На­прикінці 2-ї — на поч. 3-ї чв. 3 ст. воно за­знало ката­строф. руйнувань внаслідок нападу кочівників.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю