Небезпечні речовини

НЕБЕЗПЕ́ЧНІ РЕЧОВИ́НИ – сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може виникнути загроза життю і здоров’ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям. До Н. р. належать: хімічні речовини, токсичні речовини, вибухові речовини, окислювальні речовини, горючі речовини, біологічні агенти та речовини біологічного походження, що становлять небезпеку для життя і здоров’я людей та довкілля. За властивостями Н. р. поділяють на категорії: горючі (займисті) гази; горючі рідини; горючі рідини, перегріті під тиском; вибухові речовини; речовини-окисники; високотоксичні та токсичні речовини; речовини, що становлять небезпеку для довкілля. У свою чергу ці категорії об’єднують у групи за видами аварій, що можуть статися через властивості Н. р., та за впливом уражал. факторів цих аварій. Для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки постановою КМ України у 2002 встановлено нормативи порогових мас Н. р. Під ними розуміють мін. масу окремої Н. р. (категорії Н. р. чи сумарну масу Н. р. різних категорій), за наявності якої на певному об’єкті його зараховують до категорії об’єктів підвищеної небезпеки. Крім того, для деяких Н. р. встановлено значення нормативів порогових мас, що відрізняються від значень аналог. нормативів тих категорій, до яких ці речовини можна віднести за їхніми властивостями. Ці речовини та суміші речовин (напр., аміак, амонію нітрат, бром, хлор, нікелеві сполуки, формальдегід, ацетилен, метанол) називають індивідуальними Н. р.

Забруднюючі речовини – тверді, рідкі та газоподібні хімічні речовини або їхні суміші, що знаходяться в природному середовищі в кількостях, що перевищують гранично допустимі концентрації і можуть спричинити шкідливий вплив на здоров’я та санітарно-побутові умови проживання людей, тобто є небезпечними. У профілакт. токсикології та гігієні під небезпекою речовин розуміють ймовірність виникнення шкідливих для здоров’я ефектів у реал. умовах виробництва і застосування хім. речовин. За даними ВООЗ (1996), у природ. середовищі виявлено 7–8,5 млн хім. речовин. З розвитком технологій та створенням нових продуктів виробництва кількість таких речовин у довкіллі зростає. Це зумовлюють також реакції між забруднюючими речовинами в атмосфері та ін. компонентах природ. середовища під дією соняч. променів, окисно-віднов. процесів та ін. чинників. Багатьом хім. речовинам властиві, крім заг.-токсич., канцерогенні, мутагенні, алергенні, тератогенні, ембріотоксичні та ін. властивості. До переліку особливо небезпечних експерти ЮНЕСКО внесли 200 сполук. Серед них – бензол, азбест, бенз(а)пірен, пестициди, ртуть та її сполуки, важкі метали (сполуки хрому, свинцю, кадмію тощо), різні барвники, харч. добавки. Залежно від ступеня шкідливого впливу на організм забруднюючі речовини поділяють на 4 класи небезпеки: 1-й клас – надзвичайно небезпечні; 2-й – дуже небезпечні; 3-й – помірно небезпечні; 4-й – малонебезпечні. Визначення класу небезпеки забруднюючих речовин ґрунтується на системі токсикометрич. показників, найдокладніше розробленій у пром. токсикології. Систему показників і класів небезпеки хім. речовин використовують також в ін. галузях профілакт. токсикології та гігієні (комунальна, харч., с.-г. тощо).

Літ.: Гигиена: Учеб. Москва, 2000; Общая токсикология. Москва, 2000; Паранько Н. М., Белицкая Э. Н. и др. Тяжелые металлы внешней среды и их влияние на иммунный статус населения. Дн., 2002; Злобіна Ю. А., Кочубей Н. В. Загальна екологія: Навч. посіб. С., 2005; Избавить мир от СОЗ: Руководство по Стокгольмской конвенции о стойких органических загрязнителях. 2005; 2010.

Н. В. Баленко

Рекомендована література

Гигиена: Учеб. Москва, 2000;
Общая токсикология. Москва, 2000;
Паранько Н. М., Белицкая Э. Н. и др. Тяжелые металлы внешней среды и их влияние на иммунный статус населения. Дн., 2002;
Злобіна Ю. А., Кочубей Н. В. Загальна екологія: Навч. посіб. С., 2005;
Избавить мир от СОЗ: Руководство по Стокгольмской конвенции о стойких органических загрязнителях. 2005;
2010.