НЕБЕЗПЕ́ЧНІ РЕЧОВИ́НИ — сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних об­ставин може виникнути за­гроза життю і здоровʼю людей, довкі­л­лю, матеріальним та культурним цін­ностям. До Н. р. належать: хімічні речовини, токсичні речовини, вибухові речовини, окислювальні речовини, горючі речовини, біо­логічні агенти та речовини біо­логічного походже­н­ня, що становлять небезпеку для життя і здоровʼя людей та довкі­л­ля. За властивостями Н. р. поділяють на категорії: горючі (займисті) гази; горючі рідини; горючі рідини, пере­гріті під тиском; вибухові речовини; речовини-окисники; високотоксичні та токсичні речовини; речовини, що становлять небезпеку для довкі­л­ля. У свою чергу ці категорії обʼ­єд­нують у групи за видами аварій, що можуть статися через властивості Н. р., та за впливом уражал. факторів цих аварій. Для ідентифікації обʼєктів під­вищеної небезпеки по­становою КМ України у 2002 встановлено нормативи порогових мас Н. р. Під ними ро­зуміють мін. масу окремої Н. р. (категорії Н. р. чи сумарну масу Н. р. різних категорій), за наявності якої на певному обʼєкті його зараховують до категорії обʼєк­тів під­вищеної небезпеки. Крім того, для деяких Н. р. встановлено значе­н­ня нормативів порогових мас, що від­різняються від значень аналог. нормативів тих категорій, до яких ці речовини можна від­нести за їхніми властивостями. Ці речовини та суміші речовин (напр., аміак, амонію ніт­рат, бром, хлор, нікелеві сполуки, формальдегід, ацетилен, метанол) називають індивідуальними Н. р.

За­бруднюючі речовини — тверді, рідкі та газоподібні хімічні речовини або їхні суміші, що знаходяться в природному сере­довищі в кількостях, що пере­вищують гранично допустимі концентрації і можуть спричинити шкідливий вплив на здоровʼя та санітарно-побутові умови прожива­н­ня людей, тобто є небезпечними. У профілакт. токсикології та гігієні під небезпекою речовин ро­зуміють ймовірність виникне­н­ня шкідливих для здо­ровʼя ефектів у реал. умовах виробництва і за­стосува­н­ня хім. речовин. За даними ВООЗ (1996), у природ. середовищі виявлено 7–8,5 млн хім. речовин. З роз­витком технологій та створе­н­ням нових продуктів виробництва кількість таких речовин у довкіл­лі зро­стає. Це зумовлюють також реакції між за­бруднюючими речовинами в атмо­сфері та ін. компонентах природ. середовища під дією соняч. променів, окисно-від­нов. процесів та ін. чин­ників. Багатьом хім. речовинам властиві, крім заг.-токсич., канцероген­ні, мутаген­ні, алерген­ні, тератоген­ні, ембріотоксичні та ін. властивості. До пере­ліку особливо небезпечних екс­перти ЮНЕСКО внесли 200 сполук. Серед них — бензол, азбест, бенз(а)пірен, пестициди, ртуть та її сполуки, важкі метали (сполуки хрому, свинцю, кадмію тощо), різні барвники, харч. добавки. Залежно від ступеня шкідливого впливу на організм за­бруднюючі речовини поділяють на 4 класи небезпеки: 1-й клас — над­звичайно небезпечні; 2-й — дуже небезпечні; 3-й — помірно небезпечні; 4-й — малонебезпечні. Ви­значе­н­ня класу небезпеки за­бруднюючих речовин ґрунтується на системі токсикометрич. показників, найдокладніше роз­робленій у пром. токсикології. Систему показників і класів небезпеки хім. речовин використовують також в ін. галузях профілакт. токсикології та гігієні (комунальна, харч., с.-г. тощо).