Небеш Степан Лукич
Визначення і загальна характеристика
НЕ́БЕШ Степан Лукич (03. 05. 1896, с. Добромірка, нині Терноп. р-ну Терноп. обл. — 22. 03. 1982, м. Клівленд, похов. у м. Парма, шт. Огайо, США) — правознавець, громадський діяч. Навч. в укр. гімназії в Тернополі (1906–14). На поч. 1-ї світової війни вступив добровольцем до Легіону УСС. У липні 1917 потрапив у рос. полон, з якого по дорозі втік і приїхав до Києва. Був співроб. видавництва «ЛНВ», актором «Молодого театру» Леся Курбаса, чл. Укр. нац. хору під керівництвом К. Стеценка, М. Леонтовича. Від кін. 1917 — поручник Куреня Січових стрільців, учасник боїв з більшов. військами. 1920 захворів на тиф і повернувся в Галичину. Від 1921 вивчав право в Укр. таєм. університеті у Львові, 1927 закін. юрид. факультет Львів. університету. Відтоді працював суддею у Тернополі (1930–39) та м. Надвірна (нині Івано-Фр. обл., 1941–43). Влітку 1943 заарешт. ґестапо за підозрою у зв’язках з ОУН, однак незабаром звільнений. Навесні 1944 емігрував через Австрію в Німеччину, 1949 — у США. Член Братства УСС, Об’єдн. бувших вояків українців в Америці, Товариства укр. правників у США, видавництва «Червона калина». Автор спогадів «Січові стрільці на Україні в 1917–1918 рр.» // «Правничий вісник» (кн. 3, Нью-Йорк, 1971), «Нарис про село Добромірку» // «Збаражчина: Збірник статей, матеріалів і споминів» (т. 2, Ню Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1985), «Спогад про Куропатники й Конюхи» та ін. (більшість із написаного Н. залишилось у рукописах).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
