Небилів

НЕБИ́ЛІВ — село Калуського (до липня 2020 — Рожнятівського) ра­йону Івано-Франківської області. Небилівській сільській раді (60,78 км²; до 2020) були під­порядковані села Ловаги та Слобода-Небилівська (нині Пере­гінська громади). Знаходиться за 17 км від селища Рожнятів та 25 км від залізничної станції Рожнятів (село Креховичі). Протікають річки Лімниця та її притока Турава (гирло міститься у селі Ловаги; басейн Дністра). За пере­писом населе­н­ня 2001, проживали 3400 осіб; станом на 2018 — 3513 осіб; пере­важно українці. Через село проходить автомагістраль обласного значе­н­ня. 

За народними пере­казами, спочатку село мало назву Небиш. Існує також легенда, за якою його заснував утікач від польських магнатів Небилович. Уперше згадується у писемних джерелах 1546. За­знав частих нападів кочівників. Жителі брали участь у Визвольній війні під проводом Б. Хмельницького й опришківських русі. Після 1-го поділу Польщі 1772 Н. уві­йшов до Ав­стрійської імперії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1854–1939 — село Калуського повіту. 1886 за проектом В. Нагірного збудовано деревʼяну церкву святого архістратига Михаїла (1947 згоріла, у 1994 на її місці зведено новий одно­ймен­ний храм). 1891 небилівчани І. Пилипів та В. Єлиняк виїхали до Канади, започаткувавши українську діаспору в цій країні. Після них до Пів­нічної Америки подалися 120 родин (третина села). Під час 1-ї світової війни в околицях точилися значні бої між ав­стрійськими і російськими військами. Від 1919 Н. — знову у складі Польщі, від 1939 — УРСР. 1920–39 — село Станіславського воєводства; 1934–39 — ґміни Льдзяне. 1939 проживали 2560 осіб, з них 2500 українців, 30 поляків і 30 євреїв. Від 1939 — село Станіславської (від 1962 — Івано-Франківської) області; у січні–листопаді 1940 — Новичанського, від­тоді до 1959 — Пере­гінського, 1959–2020 — Рожнятівського, від 2020 — Калуського ра­йонів. Від липня 1941 до липня 1944 — під німецькою окупацією. До середини 1950-х років вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. 7 липня 1951 у Ловагах під час облави НКВС загинули пов­станці Г. Вацеба (Сулима; був На­двірнянським надіра­йон­ним провід­ником і за­ступником Калуського окружного провід­ника ОУН), його дружина М. Вацеба (Калина), Я. Бели­йович (Дуб) та неві­домі воїни Голуб і Тарас. 1966 з нагоди 75-річчя поселе­н­ня перших українців у Канаді Н. від­відали син І. Пилипіва й український письмен­ник, громадський діяч у Канаді П. Кравчук; 1991 на честь 100-річчя встановлено памʼятний знак. На початку 1970-х років мешкали 2809 осіб. 

Нині на землях Небилівської сільської ради Нафтогазовидобувне управлі­н­ня «На­двірнанафтогаз» АТ «Укрнафта» роз­робляє Луквинське нафтогазове родовище, що належить до Бориславсько-Покутського нафтогазоносного ра­йону Пере­дкарпатської нафтогазоносної області Західного нафтогазоносного регіону України. Прояви нафти тут були зафіксовані ще в 16 ст. На початку 19 ст. роз­почато промисловий видобува­н­ня нафтової ропи. Ґрунтове ви­вче­н­ня Луквинського родовища здійснено 1947–48. У 1977 з від­кладів еоцену з інтервалом 1436–1670 м отримано перший промисловий приплив нафти. Луквинське родовище приурочене до другого ярусу складок Бориславсько-Покутської зони. Промислова нафтогазоносність повʼязана з пів­нічно-західною перикліна­л­лю Луквинської складки, що має загальнокарпатське пів­нічно-західне про­стяга­н­ня. Структура роз­бита поперечними скидо-зсувами на Небилівський, Слобідсько-Небилівський і Пів­нічно-Май­данський блоки. Поклади вуглеводнів виявлені лише у Слобідсько-Небилівському блоці, що має роз­міри 2,4 × 1,5 км і висоту 600 м. Початкові видобувні запаси нафти категорій А+В+С₁ складали 1548 тис. т, роз­чиненого газу — 671 млн м³, газу — 153 млн м³. У Н. — загальноосвітня школа, дитсадок; клуб, бібліотека; фельдшерсько-акушерський пункт. Охороняється гідрологічний заказник загальнодержавного значе­н­ня Турова дача. Одним з екс­понатів у Національному музеї народної архітектури та побуту України (Київ) є стайня 19 ст., пере­везена з Н. У Слободі-Небилівській збереглася церква святого Дмитрія, збудована 1847 (памʼятка архітектури місцевого значе­н­ня). Від­крито памʼятний знак на честь 450-річчя від першої згадки про Н. та насипано символічну могилу борцям за волю України. Серед видатних уродженців — письмен­ник, пере­кладач, громадський діяч Василь Лімниченко.