Небо зоряне

НЕ́БО ЗО́РЯНЕ – сукупність зір та інших небесних світил, які видно вночі на небесній сфері. Спершу споглядання, а згодом регулярні спостереження Н. з. дали змогу нашим пращурам за окремими яскравими зорями «намалювати» небесні фігури-сузір’я та встановити закономірності руху небес. світил, що сприяло зародженню астрономії. Кожен народ по-своє­му пояснював походження й назви сузір’їв. Так, в Україні вважали, що сім яскравих зір сузір’я Великої Ведмедиці (див. Мала і Велика Ведмедиця) – Віз, адже цей транспорт. засіб був важливим у житті наших пращурів-хліборобів. Невпорядков. процес поділу Н. з. на сузір’я тривав до 1922, коли Міжнар. астроном. союз ухвалив рішення залишити на небес. сфері 88 ділянок-сузір’їв і закріпив за ними чіткі межі й назви. Н. з. дивувало давніх астрономів як незмінністю положень на ньому зір, так і рухом семи світил – Сонця, Місяця і планет. Особливо загадковим був рух планет, які в Стародав. Греції називали зорями, що блукають. Щоб пояснити переміщення планет на Н. з., Клавдій Птолемей у ІІ ст. н. е. розробив теорію руху планет, яку названо геоцентричною системою світу – уявлення про розміщення в просторі Землі, Сонця, планет і зір, в якому Земля посідає центр. місце. Поняття «Н. з.» у розмов. мові й т. зв. нар. прогнозах погоди вживають, щоб сказати, що небо ясне, тобто безхмарне. І це може вказувати на гарну погоду як наступ. дня, так і в певний період року (напр., «Якщо на Олексія небо зоряне, можна чекати хороший збір зернових»). Також часто його використовують у худож. літ-рі.

Літ.: Климишин І. А. Перлини зоряного неба. К., 1981; Карпенко Ю. А. Названия звездного неба. Москва, 1981; Климишин І. А. Зоряне небо України. Ів.-Ф., 2003.

І. П. Крячко

Рекомендована література

1. Климишин І. А. Перлини зоряного неба. К., 1981;
   Google Scholar Internet
2. Карпенко Ю. А. Названия звездного неба. Москва, 1981;
   Google Scholar Internet
3. Климишин І. А. Зоряне небо України. Ів.-Ф., 2003.
   Google Scholar Internet

завантажити статтю