Небо зоряне

НЕ́БО ЗО́РЯНЕ — сукупність зір та інших небесних світил, які видно вночі на небесній сфері. Спершу спо­гля­да­н­ня, а згодом регулярні спо­стереже­н­ня Н. з. дали змогу нашим пращурам за окремими яскравими зорями «намалювати» небесні фігури-сузірʼя та встановити закономірності руху небес. світил, що сприяло зароджен­ню астрономії. Кожен народ по-своє­му пояснював походже­н­ня й назви сузірʼїв. Так, в Україні вважали, що сім яскравих зір сузірʼя Великої Ведмедиці (див. Мала і Велика Ведмедиця) — Віз, адже цей транс­порт. засіб був важливим у житті наших пращурів-хліборобів. Не­впорядков. процес поділу Н. з. на сузірʼя тривав до 1922, коли Між­нар. астроном. союз ухвалив ріше­н­ня залишити на небес. сфері 88 ділянок-сузірʼїв і закріпив за ними чіткі межі й назви. Н. з. дивувало давніх астрономів як не­змін­ністю положень на ньому зір, так і рухом семи світил — Сонця, Місяця і планет. Особливо загадковим був рух планет, які в Стародав. Греції називали зорями, що блукають. Щоб пояснити пере­міще­н­ня планет на Н. з., Клавдій Птолемей у ІІ ст. н. е. роз­робив теорію руху планет, яку на­звано геоцентричною системою світу — уявле­н­ня про роз­міще­н­ня в просторі Землі, Сонця, планет і зір, в якому Земля посідає центр. місце. Поня­т­тя «Н. з.» у роз­мов. мові й т. зв. нар. про­гнозах погоди вживають, щоб сказати, що небо ясне, тобто без­хмарне. І це може вказувати на гарну погоду як на­ступ. дня, так і в певний період року (напр., «Якщо на Олексія небо зоряне, можна чекати хороший збір зернових»). Також часто його використовують у худож. літ-рі.

Літ.: Климишин І. А. Перлини зоряного неба. К., 1981; Карпенко Ю. А. На­звания звездного неба. Москва, 1981; Климишин І. А. Зоряне небо України. Ів.-Ф., 2003.

І. П. Крячко

Завантажити статтю