ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Небуття

НЕБУТТЯ́ – заперечення буття. Має відповідні останньому, але протилежні значення. Н. – синонім неіснування, яке у Ґ. Геґеля отримало назву «ніщо», або «чисте ніщо». Взяті самі по собі, такого роду буття і «ніщо» – це абстракції, що й виражено прикметником «чисте». Якщо від речі відокремити всі властивості, за винятком того, що вона є, то нічого не залишиться. Тому чисте буття і «ніщо» однаково беззмістовні й тотожні між собою. Водночас вони абсолютно протилежні, бо становлять відмінність між існуючими чи неіснуючими речами. У цій суперечності криється таємниця, чому М. Гайдеґґер і зауважував: «3 питанням про буття як таке ми підступаємо до межі повної темряви». Визначене Н. – певна річ, явище, стан, що виникають зі знищення чи зникнення поперед. утворень. Так, брунька зникає, коли розпускається квітка, квітка – з появою плода та ін., про що Ґ. Геґель писав у кн. «Phäno­menologie des Geistes» («Феноменологія духу», 1807). Кожне наступне утворення є запереченням, Н. попереднього. Буття та Н. у поєднанні утворюють сторони чи моменти становлення, в якому щось виникає і щось зникає, отже, містить у собі подвій. перехід буття в Н. і навпаки. У цьому особливість філософії Геракліта і всієї діалектики становлення, що її рос. філософ О. Лосєв відносить до гол. характеристик антич. світогляду. Обидва сенси Н. відіграють вирішал. роль у житті людини, бо лише вона здатна відокремлювати їх від речей і робити змістом своєї діяльності. Це досягається завдяки свідомості й мисленню. Звідси й наступ. сенс Н., воно – синонім свідомості. Таке тлумачення розроблено в праці Ж.-П. Сартра «L’Être et le Néant» («Буття і ніщо», 1943). У Ґ. Геґеля ці категорії мають переважно онтолог. характер. Ж.-П. Сартр повертає їх у сферу антропології. Перша позначає об’єктивне, матеріальне, тілесне, друга – суб’єктивне, діяльнісне начало, що обґрунтовує фундам. властивість людини – свободу. Остання – це не пізнання необхідності, як уявлялося традиційно, а неантизація (тобто заперечення) всього об’єк­тивного. В цьому полягає й ін. вагомий сенс, бо з поступом історії руйнівна, неантизуюча роль людства помітно зростає і ставить під питання своє власне буття (див. Ніщо).

М. О. Булатов

Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Небуття / М. О. Булатов // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-72700

Тип публікації:

Енциклопедична стаття

Том ЕСУ:

23-й

Дата виходу друком тому:

2021

Дата останньої редакції статті:

2021

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

Світ-суспільство-культура

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

72700

Кількість переглядів цього року:

24

Схожі статті

Нові вісті
Світ-суспільство-культура  | Том 23 | 2021
К. М. Курилишин
Атлас
Світ-суспільство-культура  | Том 1 | 2001
Л. Г. Руденко
Гранодіорит
Світ-суспільство-культура  | Том 6 | 2006
А. Я. Радзивілл

Нагору