Неве Пій-Ежен

Визначення і загальна характеристика

НЕВЕ́ Пій-Ежен (23. 02. 1877, м. Жʼєн, Франція — 17. 10. 1946, Париж, пере­похов. у рідному місті) — церковний діяч РКЦ. 1895 вступив до чернечого ордену асумп­ціоністів. Закін. духовну семінарію в м. Орлеан (Франція). 1897 прийняв чернецтво, 1905 висвяч. на священика. Від 1906 — душпастир притулку для дівчаток у С.-Пе­тербурзі. Від 1907 — настоятель франц. парафії у м. Дмитріївськ (нині Макіївка), під час 1-ї світової вій­ни — також у м. Єнакієве (нині обидва — Донец. обл.). 1923 подав до наркома закордон. справ УСРР Х. Раковського меморандум із пропозицією укласти дипломат. від­носини між СРСР і Апостол. столицею. 21 квітня 1926 в Мос­кві єпис­копом М. де Ербіньї таємно висвяч. на єпис­копа Цитруського, при­значений Апостол. адміністратором Москви та отримав пов­новаже­н­ня керівника катол. Цер­кви на тер. СРСР. По­стійно пере­бував під на­глядом органів держ. без­пеки. Через за­грозу де­портації з СРСР 1932 оселився в посольстві Франції в Москві, де отримав офіц. посаду бібліотекаря. Через дипломатичні ка­нали під­тримував звʼязки з Ватиканом. 1934 від­відав Францію та Італію, мав 2 аудієнції в папи Пія XI. 1936 ви­їхав до Франції на лікува­н­ня, але через від­мову рад. сторони у видачі вʼїзної візи повернутися до Москви не зміг.

Н. С. Рубльова

Завантажити статтю