Невидайло Микола Гаврилович

НЕВИДА́ЙЛО Микола Гаврилович (14. 05. 1923, с. Боровківка, нині Камʼян. р-ну Дні­проп. обл. — 04. 06. 2012, Дні­пропетровськ, нині Дні­про) — прозаїк, публіцист. Учасник 2-ї світової вій­ни. Член ОУН (від 1942). Політвʼязень ГУЛАГів (1944–54), учасник Норил. пов­ста­н­ня вʼяз­нів 1953. Реабіліт. 1959. Закін. Харків. ін­ститут інж. транс­порту. Із початком нац. від­родже­н­ня — активіст РУХу. Ордени «За мужність» (1999) та «За заслуги» (2009) 3-го ступеня Член НСПУ (2005). Літ. премія ім. В. Під­могильного (2006). Ранні літ. твори Н. — невеличкі оповіда­н­ня з фронт. буття — належать до поч. 1950-х рр. Першим його читачем і критиком був спів­табірник, поет В. Боровий. Дебютував 1965 новелою «Чуєш, брате мій?» у дні­проп. г. «Зоря». Однак після «Праз. весни» 1968 його твори ви­знали «націоналістичними» й пере­стали друкувати. Фактично як письмен­ник Н. сформувався вже у часи незалежності України. Друкувався в ж. «Бористен» (дипломант оголошеного журналом і присвяч. О. Гончару конкурсу на кращу новелу, 1997), «Березіль», «Український засів». Майже всі твори Н. автобіо­графічні, окремі — з по­значкою «Норильськ — Січеслав» (символіст. новела «Жага волі», 1951–66; детектив. роман «Права рука Берії», 1951–2004). Змалював жахливі епізоди голодомору 1932–33 в Україні (новела «Сумна пісня про корову», 1996; повість «Родове прокля­т­тя», 1995). Епопея «Хвилі. Приносини часів смутен­них» (1996; 2-е вид. — Уж., 2012), написана ритм. прозою, — медитації про тривожну юність Миколи Запорожця, а на­справді — самого Н.: утік від німців, коли вели на роз­стріл; уникнув смерті під час штурму з ротою необ­стріляних червоноармійців-українців міцного нім. укріпле­н­ня; сві­домий пере­хід у націоналіст. під­пі­л­ля; арешт, військ. трибунал, смерт. вирок, замінений 25-річ. каторгою, з якої вдалося ви­рватися після смерті Й. Сталіна. З цим твором пере­гукується фактажем повість «Людина людині — вовк» (2008; окреме вид. — Уж., 2014), особливо в 2-му роз­ділі. У романі «Права рука Берії», повістях «А злодії злодійствують», «Кум, чорна кицька, Родіон і ми» (обидві — 1996), «Сі-бемоль» (2007) Н. правдиво показав, як вбивала людину «рад. дійсність», якими страшними були сталін. ре­пресії, тортури в концтаборах. У твори про «смутен­ні часи» радянщини Н. часто вкраплює цікаві ві­домості з давнини, причому не лише про Україну. Добре ро­зумів і викривав вікову політику нище­н­ня України Московією. Рішуче засудив варварство сучас. моск. окупантів у Чечні (повість «Динозаври», 1995, і пере­роблена з неї радіопʼєса «Рятуйте наші душі», 2007). Творчість Н. має важливе виховне значе­н­ня. Написав «Буквар патріота України» (2005; опубл. в однойм. книзі публіцистики — Уж., 2013), із сарказмом — в образах «недолупченків», «бардадимів» — змалював пере­вертнів, зрадників, яничарів. У Верх­ньо­дні­провську 2017 започатковано й на­звано його іменем обл. конкурс на найкращий літ.-патріот. твір.

Завантажити статтю