ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Невицьке

НЕ́ВИЦЬКЕ – село Ужгородського району Закарпатської області. Підпорядк. Оноків. громаді (від 2019). Знаходиться на правому березі р. Уж (притока Лаборцю, бас. Дунаю), у приміс. зоні Ужгорода. Побл. Н. – Ка­м’яниц. лісництво; охороняється низка об’єктів природно-заповід. фонду, зокрема й ботан. па­м’ятка природи Невиц. кар’єр. За переписом насел. 2001, у селі проживали 1032 особи; станом на 2019 – понад 1200 осіб; переважно українці. Проходять залізниця й автомобіл. шлях Ужгород–Самбір–Львів. Тер. Н. була заселена у період неоліту, про що свідчать знахідки кам’яних шліфов. сокир. Тут виявлено також бронз. браслети та меч кін. 2 тис. до н. е. На межі 12–13 ст. у зв’язку зі зростанням ролі гірських перевалів і шляхів, що вели через Карпати на Пн. і Сх. до Галича та Києва, на пагорбі вулканіч. походження вис. 122 м збудовано Невиц. замок (нині пам’ят­ка архітектури й містобудування нац. значення). На думку дослідників, тоді ж вже й існувало Н. Спочатку замок був круглою муров. баштою-донжоном з дерев’яними укріпленнями, земляними валами та ровами. У березні 1241 зазнав знач. пошкоджень під час монголо-татар. навали. У 2-й пол. 13 ст. замок відновили. 1274 згадується як власність угор. короля Ласло IV, який через 5 р. передав його в упр. трансильван. воєводі Фінті Обо. Пізніше Омодей Обо замість круглого донжона збудував квадратний, а біля нього – колодязь для збору дощової води глиб. 4,5 м. Від 1328 до серед. 17 ст. замок належав князям Другетам. У серед. 15 – на поч. 16 ст. востаннє перебудували. 1644 замок захопив Ракоці Дєрдь І і наказав його зруйнувати. Відтоді до кін. 19 ст. руїни були занедбані. 1879 навколо замку закладено парк. У 1960–70-х рр. здійснено консервацію та реставрацію пам’ятки. Під час археол. дослідж. замку знайдено кахлі, монети, медальйони, персні, ґудзики, уламки меблів та посуду. У плані пам’ятку спроектовано та споруджено неправил. форми, що зумовлено місцевістю. Має 3 лінії оборони, що доповнені ровами. Замк. 2-поверх. муров. корпуси утворюють у центрі овал. двір; у пд.-сх. частині – 4-ярусна башта. Другу лінію складає вал з кам’я­ною стіною та 4-ма вежами. Третя лінія – вал – захищала житл. та госп. споруди. На Пд. Зх. – 6-кутна надбрамна башта, що винесена назовні та виконувала функції гол. в’їзду; від неї всередину замку веде утворений 2-ма паралел. стінами коридор. Через рів перекидали розвідний дере­в’яний міст. Жит. Н. здавна займалися землеробством, скотарством, садівництвом, виноградарством, мисливством і рибальством. Вони брали участь у повстаннях 1492 на чолі з Ф. Головатим, 1514 у складі загону П. Боршваї, у 1690-х рр. під проводом Беци, Пастеляка й ін. ватажків, визв. вій­ні 1703–11. Від кін. 17 ст. Н. – під владою Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). 1903 мешкали 707, 1930 – 757 (з них 709 українців, решта – чехи, угорці, євреї та ін.), 1940 – 764 особи. Наприкінці 1919 Н. відійшло до Чехо-Словаччини. Від 1938 – знову у складі Угорщини. 27 жовтня 1944 сюди увійшли рад. війська. 1945 приєднано до УРСР. Нині у Н. – навч.-вихов. комплекс «школа-дитсадок»; клуб, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Щороку в червні проводять рай. дит. свято «Таланти Ужгородщини» та рай. фестиваль дит. хореогр. мистецтва «Кришталевий черевичок». На теренах Закарпаття здобули популярність вокал. ансамблі «Кральовичка» та «Шовкова косиця». Збереглася церква Покрови Пре­свя­тої Богородиці (1777). У Н. народився та мешкав І. Угрин (псевд. Бурлак), який належав до групи рос. поетів Закарпаття, свої вір­ші друкував у збірниках «Живая струя» (1940), «Шаги» (1941), «Литературный альманах» (1943), газетах «Русская правда» (1940) і «Русское слово» (1941–42).

Літ.: Поп Д. И., Поп И. И. Замки Подкарпатской Руси. Уж., 2004; Мацюк О. А. Замки і фортеці Західної України: Істор. мандрівки. Л., 2005; Дзембас О. В., Кобаль Й. В. Невицький замок: Істор. нарис. Уж., 2005; Поп Д. И., Поп И. И. Путешествие по архитектурным памятникам Подкарпатской Руси. Уж., 2007.

С. Л. Король

Рекомендована література

  1. Поп Д. И., Поп И. И. Замки Подкарпатской Руси. Уж., 2004;Google Scholar
  2. Мацюк О. А. Замки і фортеці Західної України: Істор. мандрівки. Л., 2005;Google Scholar
  3. Дзембас О. В., Кобаль Й. В. Невицький замок: Істор. нарис. Уж., 2005;Google Scholar
  4. Поп Д. И., Поп И. И. Путешествие по архитектурным памятникам Подкарпатской Руси. Уж., 2007.Google Scholar

Фотоілюстрації

Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Невицьке / С. Л. Король // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-72728. – Останнє поновлення : 1 січ. 2023.

Тип публікації:

Енциклопедична стаття

Том ЕСУ:

23-й

Дата виходу друком тому:

2021

Дата останньої редакції статті:

2023-01-01

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

Населені пункти

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

72728

Кількість переглядів цього року:

3

Схожі статті

Дніпропетровськ
Населені пункти  | Том 8 | 2008
О. О. Пільонов
Коробівка
Населені пункти  | Том 14 | 2014
С. І. Сало
Брацлав
Населені пункти  | Том 3 | 2004
Ю. О. Дунський

Нагору