Невицький Омелян

НЕВИ́ЦЬКИЙ Омелян (20. 06. 1878, с. Вишня Ялова, за ін. даними — с. Шеметківці, нині обидва — Пряшів. краю, Словач­чина — 30. 12. 1939, м. Майнерсвілл, шт. Пенсильванія, США) — український церковний і громадсько-політичний діяч у Словач­чині та США. Чоловік І. Невицької. Закін. Пряшів. і Будапешт. духовні семінарії, Будапешт. університет (1903). У тому ж році рукопоклад. на греко-катол. священика. Душпастирював у с. Чичава, від 1909 — у с. Удол (нині обидва — Пряшів. краю), водночас викладав у Пряшів. учител. семінарії. 8 листопада 1918 ініціював створе­н­ня Руської нар. ради у м. Стара Любовня (нині Пряшів. краю), яку 19 листопада пере­ведено до Пряшева. 1918 організував кілька нар. віч у м. Бардіїв, Свидник, Меджилабірці, Гумен­не (нині усі — Пряшів. краю), на яких прийнято резолюції про воз­зʼ­єд­на­н­ня Закарпа­т­тя з Україною. Учасник Всезакарп. кон­гресу 21 січня 1919, один із ініціаторів створе­н­ня товариства «Просвіта» в Ужгороді (1920). Голова Ліги русинів у Пряшеві (1919–21). У 1919 від­ряджений до США для організації фінанс. під­тримки Закарпа­т­тя. Після поверне­н­ня 1920 заарешт. за звинуваче­н­ням у античехо-словац. діяльності, незабаром звільнений. З метою уникнути подальших ареш­тів 1922 емігрував до США, де став священиком Піт­тсбур. руського екзархату (шт. Пенсильванія). Із роз­горта­н­ням у Закарпат­ті державотвор. подій 1938–39 організував і став головою Комітету оборони Карпат. України, що видавав ві­дозви, влаштовував віча, збирав кошти для уряду А. Волошина. У числен. ви­ступах по­стійно закликав до єд­ності закарп. емі­грантів, поділених на два табори — народовец. (укр.) і русофільський. Публікував вірші та оповіда­н­ня в укр. емі­грант. періодиці.

Завантажити статтю