Невідкладна медична допомога

НЕВІД­КЛА́ДНА МЕДИ́ЧНА ДОПОМО́ГА — вид медичної допомоги пацієнтам або по­страждалим, стан яких роз­цінюється як невід­кладний, тобто без­посередньо за­грожує життю людини або призводить до значного погірше­н­ня її здоровʼя в разі від­сутності або запізнілого на­да­н­ня адекватної медичної допомоги. Ефективність лікува­н­ня хворих і по­страждалих знач. мірою залежить від термінів початку лікува­н­ня, а при невід­клад. станах терміновість мед. допомоги ви­значає її наслідки. На Н. м. д. покладено такі зав­да­н­ня: на­да­н­ня своєчас. (до 10 хв. у місті й до 20 хв. у сільс. місцевості від моменту зверне­н­ня) кваліфіков. первин. мед. допомоги без­посередньо на місці події та під час транс­портува­н­ня хворих і потерпілих у випадках виникне­н­ня небезпеч. для життя станів; транс­портува­н­ня до лікув.-профілакт. закладів хворих (крім хворих інфекц. профілю, потерпілих і породілей), стан яких потребує на­да­н­ня термінової стаціонар. допомоги і мед. спо­стеріга­н­ня під час транс­портува­н­ня; участь у ліквідації мед.-сан. наслідків над­звичайних ситуацій. Їх викона­н­ня дещо ускладнюється, оскільки існують різні ви­значе­н­ня поня­т­тя екс­треності і, від­повід­но, тлумаче­н­ня цих зав­дань. Рекомендовано роз­різняти 5 видів невід­клад. станів: 1) існує без­посередня за­гроза життю: якщо хворому вчасно не надати мед. допомогу, вірогід. летал. наслідок; 2) без­посеред. за­грози життю немає, але такий стан може виникнути в будь-який час; 3) без­посеред. за­грози життю немає, але нена­да­н­ня своєчас. мед. допомоги може при­звести до стійких змін в окремих органах та організмі загалом; 4) за­грози життю немає, але в найкоротші терміни потрібно полегшити страж­да­н­ня хворого; 5) за­грози життю немає, однак поведінка хворого потребує термінового мед. втруча­н­ня, оскільки становить небезпеку для оточе­н­ня. На­да­н­ня невід­клад. допомоги при станах 1, 2 і 5 покладено на станції (від­діл.) екс­треної медичної допомоги, а при станах 3 і 4 — на пункти (від­діл.) Н. м. д., що функціонують при поліклініках. Організація Н. м. д. в Україні має держ. пріоритет. характер і ґрунтується на семи осн. принципах: централізація і загальнодо­ступність швидкої медичної допомоги; своєчасність на­да­н­ня екс­треної мед. допомоги за жит­тєвими показа­н­нями всім хворим і потерпілим, незалежно від громадянства, місця прожива­н­ня, віку, статі, національності, віро­сповіда­н­ня, матеріал. стану тощо; на­да­н­ня первин. кваліфіков. мед. допомоги на місці виклику; на­ступність у роботі станції екс­треної мед. допомоги, амбулаторно-поліклін. і стаціонар. закладів; взаємодія в роботі станції Н. м. д. із поліцією, пожеж. частинами, Держ. автомоб. інспекцією та ін. оператив. службами; наук. об­ґрунтованість, планува­н­ня служби і профілакт. спрямованість (запобіга­н­ня травматизму та невід­клад. станам); без­пере­шкодність екс­треної шпиталізації пацієнтів і потерпілих. Закон України «Про екс­трену медичну допомогу» (2012) осн. зав­да­н­нями системи Н. м. д. ви­значає: організацію та забезпече­н­ня на­да­н­ня до­ступ. без­оплат. своє­час. та якіс. екс­треної мед. допомоги, зокрема під час виникне­н­ня над­звич. ситуацій і ліквідації їх наслідків; мед.-сан. су­провід масових заходів та за участі осіб, щодо яких здійснюється держ. охорона; взаємодію з аварійно-рятувал. під­роз­ділами мін-в, ін. центр. і місц. органів виконав. влади. Осн. принципи функціонува­н­ня системи: по­стійна готовність до на­да­н­ня екс­треної мед. допомоги; оперативне й цілодобове реагува­н­ня на виклики екс­треної мед. допомоги; до­ступність та без­оплатність екс­треної мед. допомоги; її своєчасність, якість і пріоритетність; послідовність і без­перервність на­да­н­ня екс­треної мед. допомоги та її від­повід­ність єдиним вимогам; регіонал. екс­територіальність. Див. також Невід­кладних станів медицина.

Завантажити статтю