Неврегульована міграція

НЕВРЕГУЛЬО́ВАНА МІГРА́ЦІЯ — пере­міще­н­ня людей з поруше­н­ням правових норм країн їхнього походже­н­ня, транзиту чи при­значе­н­ня. Від­повід­но мі­грант у неврегульов. статусі є іноземцем, який вʼ­їхав у країну незакон­но (з викори­ста­н­ням недійс. або фальшивих документів, поза пунктом пропуску через кордон), пере­буває на тер. з поруше­н­ням встановлених правил (залишається попри те, що до­зволений термін пере­бува­н­ня завершився), має право на пере­бува­н­ня, проте працює без належ. до­зволів. У Законі України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» використовують термін «нелегал. міграція», однак у документах ООН, ін. між­нар. організацій, у законодавстві багатьох країн світу його витіснив термін «Н. м.», оскільки слово «нелегальний» несе негативну конотацію, тоді як порушники міграц. законодавства не є злочинцями, більше того, часто стають жертвами злочин. дій пере­митників і торговців людьми. Ін. назви: незакон­на міграція, недокументована міграція. Від­повід­но до Конвенції ООН «Про статус біженців» (1951), біженці звільняються від від­повід­альності за поруше­н­ня кордону чи незакон­не пере­бува­н­ня. Протоколи проти незакон. ввозу мі­грантів та про попере­дже­н­ня і припине­н­ня торгівлі людьми, що доповнюють Конвенцію ООН 2000 проти транс­нац. організов. злочин­ності, містять аналогічні норми щодо по­страждалих осіб. Причини Н. м. такі ж, як і міграції взагалі. Правила пере­міщень порушують шукачі кращих умов життя та праці, якщо легал. можливості міграції обмежені. Крім того, в багатьох випадках до незакон. пере­тину кордону мі­гранти вдаються вимушено, рятуючись від пере­слідувань, вій­ни, масових порушень прав людини.

Чисельність мі­грантів у неврегульов. статусі ви­значити складно, як через прихований характер цього явища, так і внаслідок його мінливості: мі­грант, який прибув до країни, порушивши правила, може з часом врегулювати своє правове становище, напр., набути статус біженця, натомість той, хто вʼ­їхав цілком закон­но, — втратити під­стави для пере­бува­н­ня. За оцінками Між­нар. організації з міграції (МОМ), у неврегульов. ситуації пере­бувають 10–15 % усіх мі­грантів. Чисельність мі­грантів у неврегульов. статусі в Європі оцінюють в 4 млн осіб, у період т. зв. міграц. кризи лише протягом 2015 було затримано 1,8 млн мі­грантів-порушників. У США нараховують 11–12 млн мі­грантів без належ. правового статусу, в країнах, що роз­виваються, — 30 млн. Н. м. в Україні має дві складові. З одного боку, певна частка громадян України, які ви­їжджають на заробітки за кордон, пере­бувають там або за­ймаються оплачуваною діяльністю без належ. до­зволів і документів. За даними обстежень насел. щодо труд. міграції, проведених Держ. службою статистики України, без жодного правового статусу працювала за кордоном чверть заробітчан. Чисельність українців у неврегульов. становищі, виявлених на тер. країн ЄС, збільшується: 2014 становила 16,4 тис., 2019 — 41,4 тис. осіб. З ін. боку, перед Україною гостро стоїть про­блема нелегал. прибу­т­тя іноземців, які транзитом прямують через її тер. до Зх. Європи або залишаються в країні. За незакон­не пере­тина­н­ня кордону прикордон­ники затримують бл. 1 тис. іноземців щорічно, пере­важно на словац. та угор. ділянках кордону під час спроб ви­їхати з України. 2019 Держ. міграц. службою України всередині країни було виявлено 12,9 тис. мі­грантів з неврегульов. статусом, серед яких 3/4 — громадяни пострад. держав, зокрема Азербайджану (20,7 %), РФ (15,3 %), Узбеки­­стану (9,5 %), Вірменії (8,6 %), Молдови (7,2 %), Грузії (7,1 %), а також вихідці з Вʼєтнаму та Туреч­чини (по 2,3 %). Н. м. становить значну за­грозу нац. без­пеці та правопорядку в державі, особи­стій без­пеці мі­грантів. За оцінками МОМ, від січня 2014 до березня 2021 на шляхах транс­портува­н­ня загинула 41 тис. мі­грантів, зокрема й бл. 20 тис. в Серед­зем. морі. Запобіга­н­ня цьому негатив. явищу є важливою складовою міграц. політики і на нац., і на між­нар. рівнях. Її інструментами є належні візова політика, прикордон. та внутр. міграц. контроль, система видворе­н­ня іноземців, які не мають під­став для пере­бува­н­ня в країні, викри­т­тя злочин. угруповань, що сприяють незакон. пере­правле­н­ням людей. Проте право­охорон­ні заходи виявляються недо­статніми для протидії Н. м., тому час від часу держави змушені вдаватися до т. зв. міграц. амністії (регуляризації, легалізації), тобто врегулюва­н­ня правового статусу недокументов. мі­грантів. Найбільш мас­штабною з них була регуляризація 1986 в США, що охопила 2,7 млн осіб, найбільшою в Європі — регуляризація 2006 в Іспанії, коли документи на пере­бува­н­ня в країні отримали бл. 700 тис. іноземців. 2020 в умовах пандемії COVID-19 про врегулюва­н­ня правового становища 250 тис. недокументов. мі­грантів, що надавали послуги з до­гляду та піклува­н­ня або працювали в с. госп-ві, оголосила Італія. Зважаючи на обʼєктивну природу між­нар. пере­міщень в глобалізов. світі, єдиною надій. альтернативою Н. м. є міграція впорядкована, організована та без­печна.

Завантажити статтю