Неврегульована міграція
НЕВРЕГУЛЬО́ВАНА МІГРА́ЦІЯ — переміщення людей з порушенням правових норм країн їхнього походження, транзиту чи призначення. Відповідно мігрант у неврегульов. статусі є іноземцем, який в’їхав у країну незаконно (з використанням недійс. або фальшивих документів, поза пунктом пропуску через кордон), перебуває на тер. з порушенням встановлених правил (залишається попри те, що дозволений термін перебування завершився), має право на перебування, проте працює без належ. дозволів. У Законі України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» використовують термін «нелегал. міграція», однак у документах ООН, ін. міжнар. організацій, у законодавстві багатьох країн світу його витіснив термін «Н. м.», оскільки слово «нелегальний» несе негативну конотацію, тоді як порушники міграц. законодавства не є злочинцями, більше того, часто стають жертвами злочин. дій перемитників і торговців людьми. Ін. назви: незаконна міграція, недокументована міграція. Відповідно до Конвенції ООН «Про статус біженців» (1951), біженці звільняються від відповідальності за порушення кордону чи незаконне перебування. Протоколи проти незакон. ввозу мігрантів та про попередження і припинення торгівлі людьми, що доповнюють Конвенцію ООН 2000 проти транснац. організов. злочинності, містять аналогічні норми щодо постраждалих осіб. Причини Н. м. такі ж, як і міграції взагалі. Правила переміщень порушують шукачі кращих умов життя та праці, якщо легал. можливості міграції обмежені. Крім того, в багатьох випадках до незакон. перетину кордону мігранти вдаються вимушено, рятуючись від переслідувань, війни, масових порушень прав людини.
Чисельність мігрантів у неврегульов. статусі визначити складно, як через прихований характер цього явища, так і внаслідок його мінливості: мігрант, який прибув до країни, порушивши правила, може з часом врегулювати своє правове становище, напр., набути статус біженця, натомість той, хто в’їхав цілком законно, — втратити підстави для перебування. За оцінками Міжнар. організації з міграції (МОМ), у неврегульов. ситуації перебувають 10–15 % усіх мігрантів. Чисельність мігрантів у неврегульов. статусі в Європі оцінюють в 4 млн осіб, у період т. зв. міграц. кризи лише протягом 2015 було затримано 1,8 млн мігрантів-порушників. У США нараховують 11–12 млн мігрантів без належ. правового статусу, в країнах, що розвиваються, — 30 млн. Н. м. в Україні має дві складові. З одного боку, певна частка громадян України, які виїжджають на заробітки за кордон, перебувають там або займаються оплачуваною діяльністю без належ. дозволів і документів. За даними обстежень насел. щодо труд. міграції, проведених Держ. службою статистики України, без жодного правового статусу працювала за кордоном чверть заробітчан. Чисельність українців у неврегульов. становищі, виявлених на тер. країн ЄС, збільшується: 2014 становила 16,4 тис., 2019 — 41,4 тис. осіб. З ін. боку, перед Україною гостро стоїть проблема нелегал. прибуття іноземців, які транзитом прямують через її тер. до Зх. Європи або залишаються в країні. За незаконне перетинання кордону прикордонники затримують бл. 1 тис. іноземців щорічно, переважно на словац. та угор. ділянках кордону під час спроб виїхати з України. 2019 Держ. міграц. службою України всередині країни було виявлено 12,9 тис. мігрантів з неврегульов. статусом, серед яких 3/4 — громадяни пострад. держав, зокрема Азербайджану (20,7 %), РФ (15,3 %), Узбекистану (9,5 %), Вірменії (8,6 %), Молдови (7,2 %), Грузії (7,1 %), а також вихідці з В’єтнаму та Туреччини (по 2,3 %). Н. м. становить значну загрозу нац. безпеці та правопорядку в державі, особистій безпеці мігрантів. За оцінками МОМ, від січня 2014 до березня 2021 на шляхах транспортування загинула 41 тис. мігрантів, зокрема й бл. 20 тис. в Середзем. морі. Запобігання цьому негатив. явищу є важливою складовою міграц. політики і на нац., і на міжнар. рівнях. Її інструментами є належні візова політика, прикордон. та внутр. міграц. контроль, система видворення іноземців, які не мають підстав для перебування в країні, викриття злочин. угруповань, що сприяють незакон. переправленням людей. Проте правоохоронні заходи виявляються недостатніми для протидії Н. м., тому час від часу держави змушені вдаватися до т. зв. міграц. амністії (регуляризації, легалізації), тобто врегулювання правового статусу недокументов. мігрантів. Найбільш масштабною з них була регуляризація 1986 в США, що охопила 2,7 млн осіб, найбільшою в Європі — регуляризація 2006 в Іспанії, коли документи на перебування в країні отримали бл. 700 тис. іноземців. 2020 в умовах пандемії COVID-19 про врегулювання правового становища 250 тис. недокументов. мігрантів, що надавали послуги з догляду та піклування або працювали в с. госп-ві, оголосила Італія. Зважаючи на об’єктивну природу міжнар. переміщень в глобалізов. світі, єдиною надій. альтернативою Н. м. є міграція впорядкована, організована та безпечна.
Рекомендована література
- Олефір В. І., Кондратьєв Я. Ю., Римаренко Ю. І. та ін. Міжнародно-правові проблеми протидії нелегальній міграції та торгівлі жінками. 2003;
- Малиновська О. А. Міграційна політика: глобальний контекст та українські реалії. 2018 (обидві — Київ).