Неврлий Ярослав Фердинандович

НЕ́ВРЛИЙ Ярослав Фердинандович (17. 06. 1886, с. Кабарiвці, нині Терноп. р-ну Терноп. обл. — 20. 02. 1958, Братислава) — педагог та мово­знавець чесько-українського походже­н­ня. Батько М. Неврлого. У Чернівцях закін. нім. класичну гімназію (1908) й вступив на філос. факультет нім. університету, де 1914 склав держ. іспит для викл. серед. шкіл (нім. та лат. мови). На поч. 1-ї світової вій­ни дезертирував з австр. армії і втік до Рос. імперії (м. Ростов-на-Дону). Після вій­ни повернувся в Україну (Червоно­град, Купʼянськ, Полтава, Харків), де працював викл. нім. та лат. мов у серед. школах і лектором цих мов у вищих та фахових закладах (серед учнів — О. Довженко, Г. Майфет, Г. Епік). На поч. 1920-х рр. — пере­кладач зх. мов у наркома освіти України М. Скрипника, водночас викладав нім. мову на Всеукр. курсах для укр. дипломатів у Харкові. 1931 Н. заочно закін. пед. факультет Харків. ІНО (спеціальність «українська мова й літ-ра»). 1933 ви­їхав до Чехо-Словач­чини, де одержав посаду проф. української мови й педагогіки Ужгород. дівочої учител. семінарії. Автор першого під­ручника української мови з фонет. правописом «Граматика української мови» (ч. 1–2, Уж., 1937–38; Подєбради, 1941), що ві­ді­грав значну роль у нац. усві­домлен­ні укр. насел. Закарпа­т­тя. Під псевд. Каменяр опублікував роз­відку «Русин чи Українець?» (Уж., 1937). Після угор. окупації Закарпа­т­тя 1939 ви­їхав до протекторату Чехії та Моравії, де спочатку був проф. нім. та лат. мов нім. гімназії в Остраві, а потім — укр. гімназії в Дрогобичі. Після 2-ї світової вій­ни Н. працював на Пряшівщині: став першим учителем української мови в Рос. гімназії в Меджилабірцях, а від 1956 вів курси української мови в Пряшеві. Будучи вже на пенсії, мешкав у сина Миколи в Братиславі.

Завантажити статтю