Розмір шрифту

A

Негативна діалектика

НЕГАТИ́ВНА ДІАЛЕ́КТИКА — різновид діалектики, в якій пере­більшується заперече­н­ня, несумісність протилежностей, мінливості понять та явищ. Най­старіша її форма — релятивізм Кратила. До Н. д. належить і діалектика елеатів, особливо апорії Зенона Елейського. За ви­значе­н­ням Аристотеля, апорема (положе­н­ня, в якому викладається зміст) є діалектич. умовивід до протиріч­чя: кінц. мета — не роз­­вʼяза­н­ня, а роз­кри­т­тя суперечності й негатив. висновок щодо порушеного пита­н­ня. Формою Н. д. був скептицизм, як античний, так і Нового часу: осн. його мотив — доведе­н­ня від­носності будь-якого зна­н­ня — чут­тєвого і ро­зумового. У Новий час поміт. концепцією Н. д. були вче­н­ня Г. Канта про антиномії, екзистенц. діалектика С. Кʼєркеґора та соц. діалектика К. Маркса. Проте загалом діалектика від Античності до класич. філософії була позитивною, про що засвідчують імена Геракліта, Сократа, Платона, не­оплатоніків, Дж. Бруно, М. Кузанського, Й. Фіхте, Ф. Шел­лінґа, Ґ. Геґеля та ін. Найнапруженіші опозиції, протилежності вони роз­глядають як такі, що знаходяться в єд­ності, узгоджен­ні, гармонії. Та й сама гармонія — і загалом, і як феномен мистецтва — ви­значалася як єд­ність протилежностей. Значні зміни від­булися у 20 ст., коли діалектика сут­тєво змінила свій зміст. Класич. і домінувал. її формою була діалектика позитивна. Всупереч цьому для 20 ст. характерна діалектика критична, трагічна, екзистенціальна. Ці різновиди діалектики від­бивали досвід крит. опозиції щодо класич. її моделі, який, у свою чергу, склався на під­ставі трагіч. характеру епохи, без­меж. страж­дань людей від світ. воєн, соціаліст. екс­периментів тощо. Н. д. виникла як особливий напрям філос. думки в межах крит. теорії су­спільства Франкфурт. школи (М. Горкгаймер, Т. Адорно, Г. Маркузе). Н. д. мислиться як тотал. критика всієї європ. культури, тоталітаризму, насильства над природою людини, як радикал. зміна діалектики з урахува­н­ням досвіду 20 ст. Т. Адорно («Negative Dialektik» / «Негативна діалектика», 1960) виходить із принцип. антагонізму між сусп. уніфікацією індивіда та його природ. унікальністю, нетотожністю. Соціальність — це сфера оречевле­н­ня і від­чуже­н­ня, насильниц. прирівнюва­н­ня, ототожне­н­ня людей. Осн. зав­да­н­ня — вивільнити природу взагалі й при­роду людини від насильства. Г. Маркузе («One-Dimensional Man» / «Одномірна людина», 1964) дотримувався аналог. позиції. Наук. зна­н­ня не містить понять, які б несли в собі дух протесту та заперече­н­ня, оцінки, що засуджує існуючий лад. На противагу цьому діалектичне мисле­н­ня завжди залишається негативним тією мірою, якою воно містить судже­н­ня й засудже­н­ня дійсності. До Н. д. належить і концепція Ж.-П. Сартра («LʼÊtre et le Néant» / «Буття і ніщо», 1943; «Critique de la raison dialectique» / «Критика діалектичного ро­зуму», 1960). Предмет його роз­думів — людина та її буття-в-світі. За Ж.-П. Сартром, буття і ніщо — не дві логічні категорії, а дві сторони людської реальності. На від­міну від геґелів. діалектики понять, у нього — діалектика самого існува­н­ня: екзистенц. діалектика буття-в-собі (реал. буття) і буття-для-себе (сві­домості). У Ж.-П. Сартра на першому плані аналізу людського існува­н­ня — асиметрія, суперечність, конфлікт. Без­конфліктне обʼ­єд­нан­ня людей неможливе. В окремій людині ця роз­колина по­стає у ви­гляді внутр. суперечності між фактичністю й транс­ценденцією. Як і Т. Адорно, Ж.-П. Сартр вважав ілюзорним будь-яке примире­н­ня протилежностей. У «Critique de la raison dialectique» він роз­різняв догматичну і крит. діалектику. В істор. процесі франц. філософ вбачав колізію між інерт. соціальністю та вільною діяльністю людини. Діалектика належить лише до другої, її джерело — «індивід. практики». Ж.-П. Сартр роз­крив повною мірою роль насильства й антагоніст. суперечностей в історії.

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2021
Том ЕСУ:
23
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Світ-суспільство-культура
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
72765
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
174
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 5
  • середня позиція у результатах пошуку: 1
  • переходи на сторінку: 1
  • частка переходів (для позиції 1):
Бібліографічний опис:

Негативна діалектика / М. О. Булатов // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-72765.

Nehatyvna dialektyka / M. O. Bulatov // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2021. – Available at: https://esu.com.ua/article-72765.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору