Негровець село
Визначення і загальна характеристика
НЕ́ГРОВЕЦЬ (до 1944 — Верхня Колочава) — село Хустського (до липня 2020 — Міжгірського району) Закарпатської області. Негровец. сільс. раді до 2020 було підпорядк. с. Косів Верх, що практично безлюдне. Нині Н. належить до Колочав. громади. Знаходиться у верхівʼях р. Теребля (притока Тиси, бас. Дунаю), побл. г. Негровець (1707,3 м над р. м.), за 20 км від смт Міжгірʼя. Протікає також мала р. Негровець (6 км). Охороняється гідрол.-ботан. заказник місц. значення Болото Глуханя; до 1989 існував гідрол. заказник заг.-держ. значення Негровецький (увійшов до нац. природ. парку «Синевир»). Пл. села 0,624 км2. За переписом насел. 2001, проживала 2231 особа; станом на 2019 — 2238 осіб; переважно українці. Через село проходить автомобіл. шлях Колочава–Міжгірʼя. Вперше згадується у писем. джерелах 1463 як присілок Колочави. Згодом виокремлено в окреме село; тривалий час (до 1930) Н. назива- ли лише його нижню частину (походить або від прізвища угор. феодала Негера, або від угор. слова «негура», що пояснюється як густий туман в горах), а верхню, що виникла дещо пізніше, — Імшади (від слова «імшити», тобто утеплювати мохом зруби деревʼяних хат). У Середньовіччі землі вздовж Тереблі переходили низку разів від одного феодала до іншого. Від 1365 вони належали волос. феодалам Балку та Драгу, в 1-й пол. 15 ст. дісталися феодалам Білкеям, які 1463 передали їх своїм родичам дворянам Урмезеям. Поселення зазнавало нападів від татар. і польс. загонів. Від 16 ст. входило до складу Трансильван. князівства, від поч. 18 ст. — Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1740 в Імшадах згадується церква св. Георгія. За переписом насел. 1851, проживали 410 греко-католиків і 13 юдеїв. Від 1876 поселення належало до Мараморос. комітату. Від квітня 1919 його контролювали румун. війська. Від серпня 1919 за Сен-Жермен. договором — у межах Чехо-Словаччини. 1938–44 — під владою гортист. Угорщини. 23 жовтня 1944 сюди увійшли рад. війська. Від 1946 — у складі Закарп. обл.; 1946–53 — Волів. округу, 1953–2020 — Міжгір., від 2020 — Хуст. р-нів. У Тереблян. долині на Міжгірщині, зокрема й у Н., збереглися фрагменти лінії «Арпада» (оборонні споруди часів 2-ї світової війни). 1995 селу надано статус гірського насел. пункту. Жит. здавна займалися лісозаготівлею, скотарством і різноманіт. нар. промислами, зокрема різьбярством на дереві. У Н. — навч.-вихов. комплекс «заг.-осв. школа-дитсадок»; клуб, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини, фельдшер.-акушер. пункт. Памʼятка деревʼяної архітектури нац. значення — Михайлів. церква та дзвіниця (18 ст., добудов.1818), що належить громаді УПЦ МП. Діють греко-катол. церкви Введення в храм Пресвятої Богородиці (збудов. 1997) та св. Миколая (2013). Встановлено обеліск воїнам-землякам, які загинули на фронтах 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців — фізіолог М. Клевець і геоботанік С. Попович.
Літ.: Гранчак І. М. Нариси історії Закарпаття (від найдавніших часів до 1918). Уж., 1993; Бабічин Ю. Там, де унікальна природа // Неділя. 2006, 5 серп.; Сирохман М. Пʼятдесят пʼять деревʼяних храмів Закарпаття. К., 2008; Федака С. Населені пункти і райони Закарпаття: Істор.-геогр. довід. Уж., 2014.
А. В. Маханець, Н. Ю. Ярема
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
