Неданчичі

Визначення і загальна характеристика

НЕДА́НЧИЧІ — село Чернігівського (до липня 2020 — Ріпкинського) ра­йону Чернігівської області. Не­данчиц. сільс. раді до 2020 були під­порядк. села Грабівка, Гута (до 2016 — Червона Гута), Комарівка, Мекшунівка, Нова Рудня, Рудня (до 1925 — Посудевська Рудня, 1925–2016 — Пролетарська Рудня) та с-ще Левичівка (усі — нині Любец. громади). Н. знаходяться на лівому березі Дні­пра, на кордоні з Білорус­сю, за 200 км від Києва, 65 км від обл. центру, 58 км від смт Ріпки та 28 км від смт Любеч Ріпкин. р-ну; межують із тер. м. Славутич Київ. обл. Тут також протікає дні­пров. рукав — р. Крива (11 км). Пл. села 3,65 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 730 осіб; 2019 — 594 особи; пере­важно українці. Побл. села роз­таш. однойм. пункт контролю на укр.-рос. кордоні та діє однойм. залізнична станція. Проходить автомобіл. шлях Чернігів–Любеч–Славутич. Памʼятки археології: Не­данчицькі городища, поселе­н­ня Крива Річка (2 тис. до н. е., 6–13 ст.), Кладовище (2 тис. до н. е.), Не­данчичі-1, Не­данчичі-2, Не­данчичі-3 (усі — 2–1 тис. до н. е.), Камʼяна Гора (1 тис. до н. е.), металург. комплекс Камʼяна Гора (12–13 ст.). Н. виникли у давньорус. час. Були родовою маєтністю любец. бояр Не­данчичів (пізніше ви­окремилися гілки — Не­данчицьких, Кривопиш-Не­данчичів, Не­данчичів-Кривопиш, Кривопиш, Гришичів-Не­данчицьких, Гришичів, Мишків-Гришичів, Мишковичів, Мишків). Поселе­н­ня потерпало під час князів. між­усоб. війн, від нападів половец. і монголо-татар. загонів. У 1350-х рр. навколишні землі уві­йшли до складу Великого князівства Литовського. Від 1569 — у межах Любец. староства Київ. воєводства Речі Посполитої. У 16–17 ст. роз­витку пере­шкоджали вій­ни за Сіверщину між Моск. царством, Великим князівством Литовським і Польщею. Жит. брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького. 1648–1781 — у складі Черніг. полку; 1656–1781 — Любец. сотні. В ур­очищах Уборок, Темнолуг і Висока Гряда містилися козац. сторож. городки. Тривалий час у Н. також існувала митниця. 1781–96 — село Черніг. намісництва; 1796–1802 — Малорос., 1802–1925 — Черніг. губ.; 1781–1923 — Черніг. пов. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Черніг. округи; від 1932 — Черніг. обл. 1923–31, 1935–62 — райцентр. Деякий час Н. належали до Любец. р-ну. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від 8 вересня 1941 до 22 вересня 1943 — під нім. окупацією. 23 лютого 1943 у Червоній Гуті за допомогу партизанам нацисти заживо спалили 114 мешканців. У Н. у брат. могилі похов. 132 рад. воїни-визволителі (1957 споруджено памʼятник), зокрема й Герої Рад. Союзу Й. Груздєв, І. Даутов, О. Титов. Під час форсува­н­ня Дні­пра побл. Н. удостоєно зва­н­ня Героя Рад. Союзу В. Бабошина, С. Біктімірова, О. Бойцова, А. Борейка, І. Верепу, М. Власова, М. Єрьомушкіна, Я. Заверталюка, В. Засідателєва, І. Кадочникова, П. Кареліна, О. Квіткова, І. Коврижка, Т. Кусимова, В. Лебедєва, М. Лута та ін. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали 495 воїнів-земляків, з них 227 загинули (1967 встановлено обеліск). У Комарівці похов. Герої Рад. Союзу В. Марковський і М. Мішенін. До 2018 функціонувала Не­данчиц. заг.-осв. школа. Від 2020 — у складі Черніг. р-ну. Серед видат. уродженців — скульптор І. Гончаренко, архітекторка Г. Добровольська.

Літ.: Кондратьєв І., Кривошея В. Нариси історії Чернігівщини періоду козацтва: Любеч. К., 1999; Кондратьєв І. Любецьке староство (XVI — середина XVII ст.). Чг., 2014.

О. І. Пігор

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю