Недошовенко Федір Іванович
НЕДОШО́ВЕНКО Федір Іванович (25. 02. 1918, с. Погребище Бердичів. пов. Київ. губ., нині місто Вінн. обл. — 24. 11. 2002, Київ) — живописець. Батько Т. Недошовенко та О. Недошовенко-Довганенко. Член НСХУ (1973). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Навч. у Київ. худож. інституті (1939–51, з перервою; викл. С. Григорʼєв, К. Єлева). Працював у Києві: художник очної клініки (1935); на творчій роботі; ст. викл. естетики худож. інституту (1951–56); цензор з образотвор. мистецтва Головліту УРСР (1952–58); художник живописно-скульптур. комбінату (1954–78). Учасник обл., всеукр. і всесоюз. мистецьких виставок від 1943. Персон. — посмертні у Києві (2004–05, 2018). Писав темат. полотна, портрети, пейзажі у реаліст. стилі. Деякі роботи зберігаються у Бориспіл. істор. та Білоцерків. краєзн. музеях (обидва — Київ. обл.).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Ленінград у блокаді», «Капітан 2-го рангу Чемоданов» (обидва — 1943), «Руїни Успенського собору» (1946), «Токар заводу “Більшовик” А. Халабуда» (1951), «Весна» (1960; 1968), «В’їзд М. Щорса та В. Боженка в Київ» (1960), «Бузок» (1962), «Біля партизанського шпиталю» (1964), «Зимовий пейзаж на Чорній річці» (1965), «Сини» (1969), «Г. Котовський» (1970), «Дорога до Ботанічного саду» (1972), «Розгром фашизму» (1977), «Будинок Лизогубів у Седневі» (1980; 1992), «Києво-Печерський заповідник. Вхід до Ближніх печер», «Козацька церква у Седневі» (обидва — 1981), «Дорога на Седнів» (1982), «Сільські спортсмени» (1983), «Стоїть гора високая» (1985), «Оборона Києва (Бій під Вітою Поштовою)» (1988), «Перший сніг», «Дорога до Дальніх печер» (обидва — 1993), «Засніжений сад», «Липа Т. Шевченка в Седневі» (обидва — 1995), «Льодохід» (1999), «Київ спортивний» (2000); серія «Чорне море моє» (1960-і рр.).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 