Недригайлів

Визначення і загальна характеристика

НЕДРИГА́ЙЛІВ  — селище міського типу Роменського (до липня 2020 — Недригайлівського) району Сумсь­кої області. 2016 з Недригайлів. селищ. (підпорядк. села Вакулки, Віхове, Луки, Пушкарщина) та Гринів. (Нелени, Якименки), Іваниц. (Зелене, Клин, Чемоданівка), Кулішів. (Бродок, Костянтинів; див. Кулішівка), Маршалів. (Польове) і Хоружів. (Біж, Дараганове, Лаврове, Омелькове, Спартак; див. Хоружівка) сільс. рад утвор. Недригайлів. селищну об’єднану територ. громаду (295,66 км², 8333 особи), до якої 2020 зараховано Тернів. селищну, Засул., Курманів., Сакунис., Червонослобід. сільс. ради (нині тер. громади 584,2 км²). Н. знаходиться на лівому березі р. Сула (притока Дніпра), за 72 км від обл. центру та 33 км від залізнич. ст. Ромни. Площа 8,4 км². За переписом насел. 2001, проживали 6264 особи (складає 94,9 % до 1989); станом на 1 січня 2019 — 5361 особа; переважно українці. Проходять автошляхи Київ–Юнаківка (пункт пропуску на укр.-рос. кордоні) та Білопілля (Сум. обл.) — Гадяч (Полтав. обл.). У Н. та його околицях досліджено поселення доби пізнього палеоліту, епохи бронзи (мар’янів. культура), ранньої заліз. доби (скіф. та черняхів. культури), курганні могильники епохи бронзи та скіф. часу, залишки давньослов’ян. поселень і могильників, давньорус. поселення. Є кілька версій щодо походження назви: від прізвища першого поселенця Недригайла; від однойм. річки, що раніше тут протікала; від того, що мешканці не відступили, «не здригнулися» перед татар. військом і дали йому рішучу відсіч. Н. засн. як фортецю для захисту від нападів кочівників (уперше картографічно зафіксовано 1632). Від поч. 1650-х рр. до 1765 — сотенне містечко Сум. полку. 1647 Н. відійшов від Польщі під владу Моск. царства (пізніше — Рос. імперія). Наприкінці 1708 недригайлівці двічі відбили напади швед. військ. 1780–96 — у складі Харків. намісництва; 1797–1835 — Слобід.-Укр., 1835–1923 — Харків. губ.; 1796–1923 — Лебедин. пов. 1780–96 — повіт., відтоді до 1923 — волос. центр. Від 1796 — заштатне місто. У 1830-х рр. відкрито парафіял. школу. 1837 проживали 5150, 1847 — 5873, 1858 — 6090 осіб. У серед. 19 ст. тут було 65 млинів, а щорічне виробництво тютюну складало 50–60 тис. пудів. Здавна мешканці також займалися вирощуванням зерн. культур, садівництвом, розведенням худоби, бджільництвом, торгівлею, різними ремеслами. 1864 було 930 дворів, мешкали 5209 осіб, діяли 2 православні церкви, підготовче училище, працювали 2 свічкосал., 2 віскобій., 10 маслобій., миловар. і цегел. заводи, відбувалося 4 ярмарки на рік та 2 базари на тиждень. За Всерос. переписом насел. 1897, проживали 5873 особи. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від серед. 1920-х рр. — село. 1923–25 — у складі Полтав. губ.; від 1923 до серед. червня 1930 — Ромен., відтоді до вересня 1930 — Сум. округ; від лютого до серед. жовтня 1932 — Харків., відтоді — Черніг., від лютого 1939 — Сум. обл.; 1962–65 та від 2020 — Ромен. р-ну. 1925–62 та 1965–2020 — райцентр. 1925 проживали 8598 осіб. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (встановлено імена 364-х жертв), зазнали сталін. репресій. 1932 засн. Недригайлів. овочесушил. завод, що за конструкцією, устаткуванням, технол. процесом, пропуск. спроможністю посідав 1-е м. в УРСР та 6-е м. у СРСР. У цей період створ. Недригайлів. МТС. Від 23 вересня 1941 до 8 вересня 1943 — під нім. окупацією. Діяло рад. підпілля. На фронтах 2-ї світової вій­ни загинули 620 воїнів-земляків, імена яких викарбувані на плитах мемор. комплексу. 1946 проживали 4330, 1974 — 5400, 1981 — 5800 осіб. Від 1958 — смт. У 2-й пол. 20 ст. працювали плодоконсерв. завод, маслозавод, хлібокомбінат, радгосп «Недригайлівський» з овочевим напрямом виробництва. Нині у Н. — вище профес. училище, заг.-осв. школа, дитсадок; Недригайлівський краєзнавчий музей, Будинок культури, 2 б-ки, мист. школа; центр. рай. лікарня, амбулаторія заг. практики сімей. медицини; ДЮСШ; відділ. 3-х банків. 2007 створ. «Посулля» Державний історико-культурний заповідник, до складу якого входять пам’ятки, пам’ятні місця та музейні заклади Недригайлівщини та Роменщини. Виходять газети «Голос Посулля» та «Недригайлів сьогодні». В області та за її межами здобули популярність хор. колектив (засн. 1953; нині кер. — Т. Цибульняк), чол. вокал. ансамбль «Розмай» (В. Таран) і жін. вокал. ансамблі «Горлиця» (І. Косенко) та «Посуляночка» (Т. Токмань), духовий оркестр «Mamont Band» (Ф. Кривопатря). 2005 хор школярів переміг у конкурсі-огляді хор. колективів сільс. шкіл Сумщини. Пам’ятка архітектури місц. значення — Митрофанів. церква (поч. 20 ст.). Є 2 православні парафії (Микол. та Митрофанів.) і 2 протестант. громади (євангел. християн-баптистів та адвентистів сьомого дня). Побл. райдерж­адміністрації на честь ліквідаторів Чорнобил. катастрофи зведено капличку. Встановлено па­м’ят­ники Т. Шевченку (1962, скульп­тор Я. Красножон) та П. Кал­ни­шевському. Серед видат. уро­дженців — економіст М. Дудченко, історик Г. Турченко, гематолог-кріобіолог М. Шраго; письменник І. Власенко; співак В. Тютюнник; спортсмен (кікбоксинг, тайський бокс) М. Коренєв. У Н. минули дит. роки письменника Б. Антоненка-Давидовича. 1925 тут жив і працював письменник-гуморист О. Ковінька, у 1930-х рр. — бандурист Д. Андрусенко, на поч. 1970-х рр. — історик Ф. Турченко.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю