Недужко Ігор Маркович
НЕДУ́ЖКО Ігор Маркович (07. 03. 1934, Дніпропетровськ, нині Дніпро — 15. 01. 2017, Київ) — кінооператор, педагог. Член НСКінУ (1979). Закін. Київ. політех. інститут (1956). Від 1960 працював у Київ. інституті автоматики. Від 1967 — нач. кінофотолаб. з підвод. зйомок об’єдн. з підвод. діяльності «Океанія» АН УРСР (Київ). 1971–98 — оператор студії «Київнаукфільм» (згодом Нац. кінематека України). Викладав у Київ. університеті культури і мистецтв (1998–2008), міжнар. університеті (2008–10). Як оператор брав участь у зйомках стрічок: «Плазмово-дуговий переплав» (Ґран-Прі Мкф тех. фільмів, м. Пардубіце, Чехословаччина, 1973; срібна медаль Мкф, Белґрад, 1974), «Контактне зварювання» (обидві — 1972), «Конструкція і монтаж паливоподачі» (1973), «Вплив параметрів зварювання на геометрію шва» (1974), «Ці місткі частки секунди» (срібна медаль ВДНГ, 1976), «Люди великої мужності» (співавт.; золота медаль 7-го Мкф мед.-сан. фільмів, м. Варна, Болгарія, 1977; обидві — 1975), «Столиця зварювання» (1977, приз «Великий гранат» Мкф тех. фільмів, Пардубіце, 1978), «Загадковий світ тварин» (1979, співавт.), «Вчитель, якого чекають» (1986), «Ще як ми були козаками. У колі першім» (1997), «Національний музей “Чорнобиль”» (2002), «Коли курличуть журавлі» (2004), «Жар-птиця» (2005), «Подаруй мені собаку» (2007). Н. був майстром підвод. зйомок, зокрема працював над фільмами: «Люди і дельфіни» (1983, 4 серії, співавт.), «Портрет, написаний глибиною» (2004; приз за найкращий докум. істор. фільм 32-го Всесвіт. фестивалю підвод. зображення, м. Антіб, Франція, 2005). Як реж. зняв д/ф «Знак Божої іскри» (2001, про живописця О. Богомазова). Н. — один із організаторів міжнар. фестивалю підвод. зображення «Срібна акула» (Київ, 2005).
Завантажити статтю
Людина 
