НЕЖИВИ́Й Олексій Іванович (09. 03. 1957, с. Хитці Лубен. р-ну Полтав. обл. — 17. 06. 2019, Полтава) — літературо­знавець, письмен­ник, журналіст, крає­знавець, педагог. Канд. пед. (1994), д-р філол. (2013) н. Член НСПУ (1997). Премії ім. І. Огієнка (2005), «Благовіст» (2006), ім. Б. Грінченка (2009), ім. Д. Нитченка, ім. Панаса Мирного (обидві — 2011) та ін. Закін. Ворошиловгр. пед. ін­ститут (1984), де від­тоді й до 1993 та 1997–2014 працював (нині Луган. університет): від 2011 — професор кафедри філол. дисциплін; 1993–97 — викладач Луган. ін­ституту внутр. справ МВС України; за сумісництвом 1984–2006 — викладач Луган. ін­ституту післядиплом. пед. освіти; від 2014 — професор кафедри філософії і економіки освіти Полтав. ін­ституту післядиплом. пед. освіти, водночас — професор кафедри філол. дисциплін, від 2016 — професор кафедри теорії та практики пере­кладу Ф-ту іноз. мов (Полтава) Луган. університету (м. Старобільськ Луган. обл.). Голова Луган. обл. організації НСПУ (1999–2004, від 2018). Дебютував 1985 оповіда­н­ням «Макарихи квіти» в обл. г. «Молодогвардієць». Автор наук. і наук.-популяр. праць із літературо­знавства, історії педагогіки України, фольклористики, методики викла­да­н­ня української мови та літ-ри, а також числен. статей у періодиці: «Дивослово», «Рідна школа», «Слово і час», «Україна», «Березіль», «Вітчизна», «Київ», «Початкова школа», «Педагогіка і психологія», «Рідний край», «Освіта Донбасу», «Бахмутський шлях», «Українська літературна газета» та ін. У твор. доробку — літературозн. дослідж. про жит­тєвий і твор. шлях Б. Грінченка, Т. Зіньківського, В. Сосюри, Г. Тютюн­ника, М. Руденка, І. та Н. Світличних, В. Голобородька. Упорядник кн. «Юрій Єненко — талант людяності: спогади сучасників» (1999), «Князь Ігор» Б. Грінченка (2000; 2013), «Некролог» І. Білогуба (2000), «...Щоб було слово і світло: листува­н­ня Григора Тютюн­ника» (2004), «Григір Тютюн­ник: “образ України здавна і по сьогодні”: щоден­ники, записники» (2005), «Голод 1933 року на Луганщині» (2006), «Твори» Н. Світличної (2006), «Зранена нація. Художня та історична правда в творах письмен­ників Луганщини про голодомори в Україні ХХ столі­т­тя: Навч. посіб.» (2009; 2010), «Григір Тютюн­ник: бути письмен­ником: щоден­ники, записники, листи» (2011), «Григір Тютюн­ник: кіносценарій за романом Григорія Тютюн­ника “Вир”» (2013; усі — Луганськ), «З живучого племені Дон Кіхотів» І. та Н. Світличних (К., 2008, спів­­авт.), «Сторінки педагогічної спадщини Карпа Ходосова» (П., 2015). На честь Н. на­звано вулицю у Дні­прі.