Незалежних художників Товариство

НЕЗАЛЕ́ЖНИХ ХУДО́ЖНИКІВ ТОВАРИ́СТВО (ТНХ) Виникло в Одесі на­прикінці 1916 після проведе­н­ня організац. ви­ставки; офіційно сформувалося у лютому–березні 1917, діяло до 1921. Очолив М. Гершенфельд, секр.-ка­значей — В. Крихацький; творче ядро склали художники Г. Бострем, М. Гельман, Й. Кон­стантиновський, І. Малик, В. Мідлер, А. Нюренберг, С. Олесевич, М. Скроцький, Сандро Фазіні (О. Файнзильберг), Т. Фраєрман та ін. В екс­позиціях ТНХ 1916 і 1917 брали участь чл. Пів­ден­норосійських художників Товариства (ТПРХ, 1890–1921) П. Волокидін, П. Ганський, М. Іванов, О. Кальнінг, А. Кобцев, М. Кузнецов. Поява ТНХ стала вдалою спробою групи молодих авторів започаткувати й очолити авангард. напрям в образотвор. практиці міста. Подібні амбіції зумовили дві об­ставини: бурхливий рух європ. мистецтва кін. 19 — поч. 20 ст., з яким молоді одесити від­чували певну спорідненість і без­переч. звʼязок, а також посилений спротив молоді багаторіч. пануван­ню худож. традицій ТПРХ. Пред­ставники старої худож. школи ТПРХ намагалися утримувати повну стиліст. й автор. монополію на мистецтво, тому під час проведе­н­ня своїх ви­ставок не від­водили місця роботам молодих художників, що викликало в них не­вдоволе­н­ня і протести. Дієвими у боротьбі з подіб. становищем стали альтернативні ви­ставки молоді. Перший ви­ступ усупереч ТПРХ — «само­стійна» ви­ставка 1896 (серед організаторів — учні Одес. рисув. школи С. Кишинівський, І. Паоліні). Від­тоді, долаючи протидію поваж. членів ТПРХ, ви­ставки творів молодих художників від­бувалися через 2–3 р. (1897, 1899, 1902). Свідче­н­ням пере­конливої позиції від­окремитися від кола «знаних попередників» стала Весняна ви­ставка картин гуртка молодих художників (1909) — перший крок обʼ­єд­нав. ініціативи одес. молоді. 2-у Весняну ви­ставку картин «обʼ­єд­наних» проведено 1913. Весняна ви­ставка картин 1914 стала ви­значною не лише за кількістю учасників, а й найрадикальнішою з огляду худож. спрямувань. На Осін. ви­ставці 1916 свої твори ре­презентували вже ві­домі автори М. Гершенфельд, С. Олесевич, Г. Бострем, І. Малик, А. Нюренберг та нові — С. Адліванкін, І. Мексін, М. Соколик — найбільш прихильні до сучас. ідей образо­творе­н­ня живописці та графіки. Активну діяльність одес. молоді неможливо від­окремити від культ.-осв. пропаганди новіт. тенденцій сучас. мистецтва, що утверджувало непоборне бажа­н­ня пере­вести місц. образотворчість у русло сучас. образності. Серед ві­домих заходів — Ви­ставка сучас. рос. живопису (організов. київ. ж. «Въ мірѣ искус­ствъ», окремі ви­ставки проведено 1908–11 двічі на сезон). Памʼятними стали ви­ставк. акції «Салону В. Іздебського» — 2 між­нар. ви­ставки (1909–10, 1911), де екс­понентами були пере­важно ві­домі європ. мистці, пред­ставники рос. і укр. авангарду. Сучасне забарвле­н­ня акцентували лекції-ви­ступи 1914 в Одесі ві­домих футуристів В. Маяковського, Д. Бурлюка, концерти «егофутуристів» І. Северяніна, В. Баяна. Роз­виток одес. модер. мистецтва і певні культурні події стали під­ґрунтям для створе­н­ня нового твор. обʼ­єд­на­н­ня, діяльність якого мали формувати ідеї сучас. баче­н­ня форм і засобів образотворе­н­ня. Проте ТНХ не стало міцно згуртованою спів­дружністю однодумців: серед його членів — різні за уподоба­н­нями митці: пере­важно молоді художники, зацікавлені модер. мисле­н­ням, та без­умовні адепти місц. традиціоналізму. На ви­ставках поруч із новіт. екс­периментами В. Бабаджана, М. Гершенфельда, С. Олесевича, П. Нітше, С. Мілєєва, Т. Фраєрмана, Сандро Фазіні, М. Юхневича, А. Нюренберга, А. Кобцева, В. Крихацького зʼявлялися зна­йомі й зро­зумілі твори класиків ТПРХ — К. Ко­станді, П. Нілуса, О. Стиліануді, Є. Буковецького, О. Попова. Іноді пред­ставники молоді були змушені вдаватися до певних ком­­промісів, не маючи фінанс. і тех. можливостей керувати організацією, а також через про­блеми адекват. конкуренції з авторитет. середо­вищем ТПРХ (вони все ще мали важелі впливу на громадськість) та несформованість сприйня­т­тя новіт. форм мистецтва місц. публікою. Проте ТНХ продовжувало цілеспрямовано об­стоювати власні інтереси: у листопаді–січні 1917–19 від­булися 3 ви­ставки «незалежних», а влітку 1918 Одес. товариство вишуканих мистецтв започаткувало спіл. екс­позицію ТНХ і ТПРХ, прагнучи примирити протилежні позиції мистців. ТНХ роз­гортало діяльність також у напрямках худож. освіти. У вересні 1918 зуси­л­лям ТНХ від­крито Вільну академію вишуканих мистецтв під головува­н­ням М. Гершенфельда (серед викл. — Г. Бострем, С. Олесевич, М. Скроцький). На поч. жовтня під керівництвом А. Нюренберга створ. Вільну майстерню станк. і декор. живопису та скульптури, навколо якої обʼ­єд­налися наймолодші за віком художники. На Зимовій ви­ставці ТНХ 1918 роботи групи студентів А. Нюренберга привернули гол. увагу критики. Академія і Вільна майстерня про­існували менше року. Навесні 1919 Одесу окупували війська Червоної армії. Актив ТНХ намагався спів­існувати з новою владою: А. Нюренберг очолив під­роз­діл пластич. мистецтв при губнаросвіти; там працювали також В. Мідлер, С. Олесевич, Сандро Фазіні, Т. Фраєрман. Улітку 1919 А. Нюренберг організував 1-шу нар. ви­ставку картин, плакатів і дит. творчості, на якій демонстрували твори художників-професіоналів ТНХ і ТПРХ, роботи робітників, малюнки дітей, картини з реквізов. зі­бра­н­ня живопису одес. колекціонера О. Русова. Восени місто зайняли частини армії А. Денікіна. Деякі митці залишили Одесу, зокрема В. Мідлер, А. Нюренберг. Оста­н­ня ви­ставка ТНХ від­булася взимку 1919–20, що за кількістю творів по­ступалася попереднім, екс­позицію доповнили роботи майстрів обʼ­єд­нань «Мир искус­ства», «Бубновий валет» і «Голуба роза» з колекції А. Драгоєва. 1921 ТНХ припинило своє існува­н­ня, а твори його ві­домих авторів по­ступово стали на­дба­н­нями приват. колекцій. Значне за кількістю зі­бра­н­ня екс­понатів колиш. ви­ставок ТНХ збереглося в Ізраїлі у нащадків одес. євр. громад. діяча, мецената, колекціонера Я. Пере­мена, який у листопаді 1919 ви­їхав до Палестини, вивізши понад 200 полотен одес. «незалежних»; 2002 та 2006 їх екс­поновано у м. Рамат-Ґан (Ізраїль). 2010 частину зі­бра­н­ня Я. Пере­мена при­дбано для фонду «Український авангард» (Київ), що організував ви­ставки цієї колекції в Києві (2011, 2013) та Одесі (2014).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю