Незалежних художників Товариство

НЕЗАЛЕ́ЖНИХ ХУДО́ЖНИКІВ ТОВАРИ́СТВО (ТНХ) Виникло в Одесі наприкінці 1916 після проведення організац. виставки; офіційно сформувалося у лютому–березні 1917, діяло до 1921. Очолив М. Гершенфельд, секр.-казначей — В. Крихацький; творче ядро склали художники Г. Бострем, М. Гельман, Й. Константиновський, І. Малик, В. Мідлер, А. Нюренберг, С. Олесевич, М. Скроцький, Сандро Фазіні (О. Файнзильберг), Т. Фраєрман та ін. В експозиціях ТНХ 1916 і 1917 брали участь чл. Південноросійських художників Товариства (ТПРХ, 1890–1921) П. Волокидін, П. Ганський, М. Іванов, О. Кальнінг, А. Кобцев, М. Кузнецов. Поява ТНХ стала вдалою спробою групи молодих авторів започаткувати й очолити авангард. напрям в образотвор. практиці міста. Подібні амбіції зумовили дві обставини: бурхливий рух європ. мистецтва кін. 19 — поч. 20 ст., з яким молоді одесити відчували певну спорідненість і безпереч. зв’язок, а також посилений спротив молоді багаторіч. пануванню худож. традицій ТПРХ. Представники старої худож. школи ТПРХ намагалися утримувати повну стиліст. й автор. монополію на мистецтво, тому під час проведення своїх виставок не відводили місця роботам молодих художників, що викликало в них невдоволення і протести. Дієвими у боротьбі з подіб. становищем стали альтернативні виставки молоді. Перший виступ усупереч ТПРХ — «самостійна» виставка 1896 (серед організаторів — учні Одес. рисув. школи С. Кишинівський, І. Паоліні). Відтоді, долаючи протидію поваж. членів ТПРХ, виставки творів молодих художників відбувалися через 2–3 р. (1897, 1899, 1902). Свідченням переконливої позиції відокремитися від кола «знаних попередників» стала Весняна виставка картин гуртка молодих художників (1909) — перший крок об’єднав. ініціативи одес. молоді. 2-у Весняну виставку картин «об’єднаних» проведено 1913. Весняна виставка картин 1914 стала визначною не лише за кількістю учасників, а й найрадикальнішою з огляду худож. спрямувань. На Осін. виставці 1916 свої твори репрезентували вже відомі автори М. Гершенфельд, С. Олесевич, Г. Бострем, І. Малик, А. Нюренберг та нові — С. Адліванкін, І. Мексін, М. Соколик — найбільш прихильні до сучас. ідей образо­творення живописці та графіки. Активну діяльність одес. молоді неможливо відокремити від культ.-осв. пропаганди новіт. тенденцій сучас. мистецтва, що утверджувало непоборне бажання перевести місц. образотворчість у русло сучас. образності. Серед відомих заходів — Виставка сучас. рос. живопису (організов. київ. ж. «Въ мірѣ искусствъ», окремі виставки проведено 1908–11 двічі на сезон). Пам’ятними стали виставк. акції «Салону В. Іздебського» — 2 міжнар. виставки (1909–10, 1911), де експонентами були переважно відомі європ. мистці, представники рос. і укр. авангарду. Сучасне забарвлення акцентували лекції-виступи 1914 в Одесі відомих футуристів В. Маяковського, Д. Бурлюка, концерти «егофутуристів» І. Северяніна, В. Баяна. Розвиток одес. модер. мистецтва і певні культурні події стали підґрунтям для створення нового твор. об’єднання, діяльність якого мали формувати ідеї сучас. бачення форм і засобів образотворення. Проте ТНХ не стало міцно згуртованою співдружністю однодумців: серед його членів — різні за уподобаннями митці: переважно молоді художники, зацікавлені модер. мисленням, та безумовні адепти місц. традиціоналізму. На виставках поруч із новіт. експериментами В. Бабаджана, М. Гершенфельда, С. Олесевича, П. Нітше, С. Мілєєва, Т. Фраєрмана, Сандро Фазіні, М. Юхневича, А. Нюренберга, А. Кобцева, В. Крихацького з’являлися знайомі й зрозумілі твори класиків ТПРХ — К. Костанді, П. Нілуса, О. Стиліануді, Є. Буковецького, О. Попова. Іноді представники молоді були змушені вдаватися до певних ком­промісів, не маючи фінанс. і тех. можливостей керувати організацією, а також через проблеми адекват. конкуренції з авторитет. середо­вищем ТПРХ (вони все ще мали важелі впливу на громадськість) та несформованість сприйняття новіт. форм мистецтва місц. публікою. Проте ТНХ продовжувало цілеспрямовано обстоювати власні інтереси: у листопаді–січні 1917–19 відбулися 3 виставки «незалежних», а влітку 1918 Одес. товариство вишуканих мистецтв започаткувало спіл. експозицію ТНХ і ТПРХ, прагнучи примирити протилежні позиції мистців. ТНХ розгортало діяльність також у напрямках худож. освіти. У вересні 1918 зусиллям ТНХ відкрито Вільну академію вишуканих мистецтв під головуванням М. Гершенфельда (серед викл. — Г. Бострем, С. Олесевич, М. Скроцький). На поч. жовтня під керівництвом А. Нюренберга створ. Вільну майстерню станк. і декор. живопису та скульптури, навколо якої об’єдналися наймолодші за віком художники. На Зимовій виставці ТНХ 1918 роботи групи студентів А. Нюренберга привернули гол. увагу критики. Академія і Вільна майстерня проіснували менше року. Навесні 1919 Одесу окупували війська Червоної армії. Актив ТНХ намагався співіснувати з новою владою: А. Нюренберг очолив підрозділ пластич. мистецтв при губнаросвіти; там працювали також В. Мідлер, С. Олесевич, Сандро Фазіні, Т. Фраєрман. Улітку 1919 А. Нюренберг організував 1-шу нар. виставку картин, плакатів і дит. творчості, на якій демонстрували твори художників-професіоналів ТНХ і ТПРХ, роботи робітників, малюнки дітей, картини з реквізов. зібрання живопису одес. колекціонера О. Русова. Восени місто зайняли частини армії А. Денікіна. Деякі митці залишили Одесу, зокрема В. Мідлер, А. Нюренберг. Остання виставка ТНХ відбулася взимку 1919–20, що за кількістю творів поступалася попереднім, експозицію доповнили роботи майстрів об’єднань «Мир искусства», «Бубновий валет» і «Голуба роза» з колекції А. Драгоєва. 1921 ТНХ припинило своє існування, а твори його відомих авторів поступово стали надбаннями приват. колекцій. Значне за кількістю зібрання експонатів колиш. виставок ТНХ збереглося в Ізраїлі у нащадків одес. євр. громад. діяча, мецената, колекціонера Я. Перемена, який у листопаді 1919 виїхав до Палестини, вивізши понад 200 полотен одес. «незалежних»; 2002 та 2006 їх експоновано у м. Рамат-Ґан (Ізраїль). 2010 частину зібрання Я. Перемена придбано для фонду «Український авангард» (Київ), що організував виставки цієї колекції в Києві (2011, 2013) та Одесі (2014).

Рекомендована література

1. Войскун Л. Одесские парижане. Произведения художников-модернистов из коллекции Якова Перемена. Мос­ква; Иерусалим, 2006;
   Google Scholar Internet
2. Барковская О. Общество независимых художников в Одессе // Мист. мапа України. К., 2009;
   Google Scholar Internet
3. Титаренко А., Барковская О., Рашковецкий М. Общество Независимых: Каталог. К., 2011;
   Google Scholar Internet
4. Барковская О. Общество независимых художников в Одессе: Биобиблиогр. справоч. О., 2012.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю