Незворотні зміни екосистеми
НЕЗВОРО́ТНІ ЗМІ́НИ ЕКОСИСТЕ́МИ — зміни в структурі та функціонуванні екосистеми, зумовлені впливом переважно потужних зовнішніх природних або антропогенних чинників (див. Антропогенні зміни), внаслідок чого вона втрачає здатність за допомогою власних гомеостазних механізмів повернутися до первинного стану. Мірилом тривалості Н. з. е. може бути щонайменше один віковий цикл розвитку екосистеми (для лісової — сотні років, для лучної — десятки років). Прикладом Н. з. е. є верхова пожежа смерек. лісу на стрімких схилах з неглибокими кам’янистими бурозем. ґрунтами в Ґорґанах (Укр. Карпати) і зливові дощі після неї, що призвело до вигоряння лісостану разом з наземним трав’яно-чагарничк. ярусом, підстилкою і діаспорами та змивання верх. шарів ґрунту. Через 100 р. пожарище вкрилося низькопродуктив., зрідженим моховим березняком. Незворот. зміною є також поступове заростання озер у ліс. зонах, внаслідок чого вони спочатку перетворюються на низові, а згодом — на верхові болота. Н. з. е. настають у типових степових екосистемах у зв’язку зі скороченням чисельності травоїд. тварин. Без антропоген. допомоги (викошування або випасання свійської худоби) вони трансформуються у луки. Потуж. чинником Н. з. е. для рослин. популяцій є великі сніг. лавини, тривалі повені, зсуви, нищівна експлуатація декор., тех. і лікар. рослин. ресурсів, для тварин. — полювання (напр., на тура в Карпатах). Незворот. змін зазнають природні ліс. чи лучні екосистеми у процесі перетворення їх на паркові, внаслідок трансформації їх в аграрні, сельбищні чи урбаніст. екосистеми. Див. Екологічні глобальні проблеми.
Рекомендована література
- Основы лесной биогеоценологии. Москва, 1964;
- Дигресія біогеоценотичного покриву на контакті лісового і субальпійського поясів в Чорногорі. К., 1984.