Нездійминога Микола Павлович
НЕЗДІЙМИНОГА́ Микола Павлович (14. 12. 1895, м. Кобеляки, нині Полтав. обл. — 26. 08. 1963, м. Філадельфія, шт. Пенсильванія, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — лікар. Від 1915 навч. на мед. факультеті Університету св. Володимира у Києві. З поч. Визв. змагань 1917–21 вступив до Укр. студент. куреня в Києві (виконував обов’язки фельдшера), згодом служив у Сан. управі Армії УНР та Синьому полку 3-ї Заліз. дивізії. Від 1920 мешкав у таборі для інтернованих у Вадовицях (Польща). Нелегально перейшов до Чехословаччини, 1929 здобув докторат з медицини у Карловому університеті в Празі. Проходив практику у шпиталях і водночас працював асист. І. Горбачевського на каф. хімії УВУ в Празі. Від 1932 очолював санаторій для хворих на туберкульоз у м. Модра, згодом працював окруж. лікарем у с. Шведлар (обидва — нині Словаччина). Під час 2-ї світової війни був таборовим лікарем у м. Інґольштадт, водночас викладав в Укр. торг.-госп. інституті у Реґенсбурзі (обидва — Німеччина). 1949 виїхав до США. Після складання фахових іспитів працював у шт. Огайо, 1955 переїхав до Філадельфії. Брав активну участь у діяльності укр. громад. організацій.
Рекомендована література
- Д-р Микола Нездійминога (Посмертна згадка) // ЛВ. 1964. Ч. 32;
- Ціборовський О. М. На варті здоров’я: Історія становлення соц. гігієни і охорони громадського здоров’я в Україні. К., 2010;
- Пундій.
Завантажити статтю
Людина 
