Нездійминога Микола Павлович

Визначення і загальна характеристика

НЕЗДІЙМИНОГА́ Микола Па­влович (14. 12. 1895, м. Кобеляки, нині Полтав. обл. — 26. 08. 1963, м. Філадельфія, шт. Пенсильванія, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — лікар. Від 1915 навч. на мед. факультеті Університету св. Володимира у Києві. З поч. Визв. змагань 1917–21 вступив до Укр. студент. куреня в Києві (виконував обовʼязки фельдшера), згодом служив у Сан. управі Армії УНР та Синьому полку 3-ї Заліз. дивізії. Від 1920 мешкав у таборі для інтернованих у Вадовицях (Польща). Нелегально пере­йшов до Чехо­словач­чини, 1929 здобув докторат з медицини у Карловому університеті в Празі. Проходив практику у шпиталях і водночас працював асист. І. Горбачевського на каф. хімії УВУ в Празі. Від 1932 очолював санаторій для хворих на туберкульоз у м. Модра, згодом працював окруж. лікарем у с. Шведлар (обидва — нині Словач­чина). Під час 2-ї світової вій­ни був таборовим лікарем у м. Інґольштадт, водночас викладав в Укр. торг.-госп. ін­ституті у Реґенсбурзі (обидва — Німеч­чина). 1949 ви­їхав до США. Після скла­да­н­ня фахових іспитів працював у шт. Огайо, 1955 пере­їхав до Філадельфії. Брав активну участь у діяльності укр. громад. організацій.

Літ.: Д-р Микола Нездійминога (Посмертна згадка) // ЛВ. 1964. Ч. 32; Ціборовський О. М. На варті здоровʼя: Історія становле­н­ня соц. гігієни і охорони громадського здоровʼя в Україні. К., 2010; Пундій.

О. М. Ціборовський

Завантажити статтю