Незовибатько Олександр Дмитрович

НЕЗОВИБА́ТЬКО Олександр Дмитрович (19. 08. 1918, Харків — 22. 11. 1977, Київ) — цимбаліст, диригент, педагог. Батько Ю. Незовибатька. Канд. мистецтвознавства (1972). Заслужений артист УРСР (1957). Учасник 2-ї світової війни, бойові нагороди. Навч. у Харків. (1935–36, 1937–38), Моск. (1936–37), Київ. (1956–60; кл. хор. та оркестр. диригування О. Міньківського) консерваторіях. 1946–67 — арт., концертмейстер і диригент Держ. капели бандуристів УРСР (Київ); 1967–72 — завідувач кафедри методики муз. виховання, співу і диригування Київ. пед. інституту; 1972–73 — завідувач кафедри музики і співу Ніжин. пед. інституту (Черніг. обл.); 1973–74 — ректор Донец. муз.-пед. інституту. За сумісн. 1950–73 викладав у Київ. консерваторії. 1956–63 — керівник оркестру нар. інструментів Київ. обл. упр. трудових резервів. Н. започаткував укр. профес. школу цимбал. мистецтва; здійснив перші фонд. записи виконання на цимбалах на Укр. радіо (1934–41, концертмейстер Я. Фастовський). Серед учнів — М. Щербан, М. Олейников, Д. Попійчук. Гастролі у Польщі, Болгарії, Чехословаччині, Румунії.

Пр.: Цимбали та їх настроювання. 1962; Цимбали — прима, альт, бас — конструкції О. Д. Незовибатька. 1963; Школа гри на українських цимбалах. 1966 (усі — Київ).

М. А. Давидов

Основні праці

Цимбали та їх настроювання. 1962; Цимбали – прима, альт, бас – конструкції О. Д. Незовибатька. 1963; Школа гри на українських цимбалах. 1966 (усі – Київ).