Нейгауз Генріх Ґуставович
НЕЙГА́УЗ Генріх Ґуставович (31. 03(12. 04). 1888, м. Єлисаветград, нині Кропивницький — 10. 10. 1964, Москва) — піаніст, педагог. Син Ґустава, брат Наталії Нейгаузів, племінник Сиґізмунда та Фелікса Блуменфельдів, троюрід. брат К. Шимановського. Доктор мистецтвознавства (1940). Нар. арт. РРФСР (1956). Муз. освіту здобув у батька, а також у Л. Ґодовського (1906, Берлін; 1912–14, Відень), П. Юона (1906, Берлін, композиція). Закін. Петрогр. консерваторію (нині С.-Петербург, 1915, екстерном). 1916–18 — викладач Муз. училища у Тифлісі (нині Тбілісі); 1919–22 — проф. Київ. консерваторії. Серед учнів — Т. Гутман, Н. Перельман, В. Разумовська. Підтримував творчі зв’язки із Ф. Блуменфельдом та К. Шимановським. Провадив інтенсивну концертну діяльність. Уперше виконав низку творів К. Шимановського. У репертуарі — твори Й.-С. Баха, Л. ван Бетговена, Й. Брамса, Р. Ваґнера, Ф. Ліста, С. Прокоф’єва, С. Рахманінова, М. Реґера, О. Скрябіна (зокрема усі 10 сонат), Ф. Шопена. Грав в ансамблях із Ф. Блуменфельдом, В. Горовицем, Д. Карпиловським, С. Козолуповим, П. Коханьським, С. Тарновським. Н. — виконавець романтич. напрямку, де поетичність, одухотвореність, захопленість, артистизм поєднані з філос. глибиною, високим інтелектуалізмом, неосяж. культурою. Від 1922 — проф. Моск. консерваторії. Засн. виконав. школи. Серед учнів — С. Ріхтер, Е. Гілельс, Я. Зак. 1942–43 — проф. Київ. консерваторії (під час евакуації у м. Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ). У 1920–50-х рр. гастролював Україною (Київ, Одеса тощо). Постійно підтримував творчі контакти з Київ. консерваторією (творчі зустрічі, лекції, головування на іспитах). Школу Н. в Україні продовжили його вихованці з аспірантури Моск. консерваторії В. Топілін, М. Крушельницька, О. Холодна, А. Лисенко. Автор праці «Искусство фортепианной игры» (1958), «Размышления. Воспоминания. Дневники. Избранные статьи. Письма к родителям» (1975; обидві — Москва). Ім’я Н. присвоєне Кіровогр. дит. муз. школі № 1 (нині Кропивницький, 1965), при якій від 1981 функціонує Нейгауза Г. Ґ. Народний меморіальний музей, тоді ж започатковано традиц. заходи, пов’язані з пам’ят. датами життя і творчості Н. — «Тижні музики» (від 1988 — «Нейгаузівські музичні зустрічі»). 1996 засн. Муз. товариство ім. Н. 2012 перед будівлею Кіровогр. муз. училища (нині коледж) встановлено пам’ятник Н. (скульптор В. Цісарик).
Рекомендована література
- Шамаєва К. Концертна діяльність піаністів у Києві в двадцяті роки ХХ ст. // Наук.-метод. зап. Київ. консерваторії. 1964. Т. 2, вип. 2
- Холодна О. Погляди Г. Г. Нейгауза на питання інтерпретації // Там само
- Дельсон В. Генрих Нейгауз. Москва, 1966
- Холодна О. Г. Г. Нейгауз про роботу над образом // УМ. 1967. Вип. 2
- Рабинович Д. Генрих Нейгауз. Москва, 1970
- Шамаева К. И. Концертная жизнь Киева 1919–1932 годов // Из прошлого сов. муз. культуры. Москва, 1982. Вып. 3
- Її ж. Генрих Нейгауз в Киеве // Дослідж. Досвід. Спогади. К., 1999. Вип. 1
- Її ж. Генріх Густавович Нейгауз і Київська консерваторія // Часопис Нац. муз. академії України. К., 2013. № 2(19); Долгіх М. Нейгаузи: варіації на єлисаветградську тему. Кр., 2013.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
