Неймеш Микола Степанович

Прізвище, ім'я, по-батькові:: Неймеш Микола Степанович
Діяльність:: графік
Дата народження:: 13 груд. 1948

НЕ́ЙМЕШ Микола Степанович (13. 12. 1948, Харків) — графік, публіцист. Закін. Харків. худож.-пром. інститут (1977; викл. Ю. Киянський, А. Луценко). Відтоді працював художником-оформлювачем, провід. художником-конструктором, кер. групи естетики і нач. Бюро естетики у Харкові. Від поч. 1990-х рр. — на творчій роботі. Створює станк. гравюри; під впливом творчості М. Молочинського — книжк. знаки (понад 500), де передає естет. уподобання власника книгозбірні, долучаючи символи, алегорії, шрифт, написи у стилі бароко. Основна тематика — істор. минуле та сьогодення України, творчість класиків укр. і рос. літ-ри. Учасник обл., всеукр., міжнар. мистецьких виставок від 1989. Брав участь у міжнар. виставках і бієнале графіки й екслібриса. Персон. — у Харкові (1991, 1993, 1995, 2003), Едмонтоні (Канада, 1991). Активно популяризував екслібрис, написавши кн. «Ми екслібрисисти» (1995), «Тарас Шевченко в моїх книжкових знаках» (1999), «Микола Гоголь та українська демонологія в моїх екслібрисах» (2000), «Харківські інтелігенти минувшини і сьогодення в моїх екслібрисах» (2001), «Художники в моїх екслібрисах» (2002), «Об экслибрисе и его коллекционерах» (2004), «Мої лінорити до поеми Тараса Шевченка “І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє”» (2005), «Я счастливый человек…» (2010), «Поезія Т. Шевченка в моїх ліноритах та екслібрисах» (2011; усі — Харків). Окремі роботи зберігаються в музеях Києва, Харкова, Черкас, Канева (Черкас. обл.), Музеї Т. Шевченка в Пекіні, Музеї екслібриса в Москві, музеях країн Європи.

Додаткові відомості

Основні твори: серії екслібрисів — «Шевченкіана» (1988–2019; понад 80, у більшості композицій виконав портрет поета і використав слова з його творів), «Гоголіана» (1988–2014), «Пушкініана» (1989–97), «За мотивами творів Г. Квітки-Основ’яненка» (1989–2000), «За мотивами творів Лесі Українки» (1991–2003), «Слово о полку Ігоревім» (1992–2003), «За мотивами творів І. Котляревського» (1992–2013), «За мотивами творів Г. Сковороди» (1994–2005), «За мотивами творів І. Франка» (1995), «За мотивами творів Б. Лепкого» (1997), «За мотивами творів П. Грабовського» (2001).