Некипєлов Віктор Олександрович

НЕКИПЄ́ЛОВ Віктор Олександрович (29. 09. 1928, м. Харбін, нині Китай — 01. 07. 1989, Париж) — учасник правозахисного руху, письменник. 1937 переїхав до СРСР разом із матір’ю, яка 1939 була заарешт. і загинула в ув’язненні. Закін. Харків. мед. інститут (1960), Літ. інститут (Москва, 1969). Працював у фармацевт. закладах в Ужгороді та м. Умань (Черкас. обл.), де спілкувався з колиш. в’язнями таборів Н. Cуровцовою та К. Олицькою, згодом налагодив зв’язки з укр. і рос. правозахисниками. Автор поет. зб. «Между Марсом и Венерой» (Уж., 1966). Надалі писав поет. і проз. твори та робив переклади з ін. мов, які з ідеол. причин в СРСР не друкували, проте поширювали шляхом самвидаву. 1968 разом із дружиною виготовив і розповсюдив в Умані листівки із протестом проти вторгнення рад. військ у Чехо­словаччину. Від 1969 знаходився під наглядом КДБ, 1970 звільнений з роботи. 1973 заарешт. і підданий судово-псих. експертизі у ВНДІ заг. і судової психіатрії у Москві. Визнаний психічно здоровим, 1974 за звинуваченням у розповсюдженні антирад. матеріалів засудж. до 2-х р. ув’яз­нення. 1975 звільнений. Разом із О. Подрабінеком написав книгу про каральну психіатрію в СРСР «Из желтого безмолвия» (1975), своє перебування у ВНДІ заг. і судової психіатрії описав у повісті «Институт дураков» (1976; Барнаул, 2005). У 1977 став чл. Моск. Гельсин. групи, у тому ж році заочно обраний чл. франц. ПЕН-клубу. Брав активну участь у правозахис. русі, боровся за право виїхати з СРСР. 1979 за­арешт. вдруге і засудж. до 7-ми р. таборів та 5-ти р. заслання. 1987 звільнений з ув’язнення і виїхав до Франції.

Рекомендована література

1. Комарова Н. Книга любви и гнева. Париж, 1994.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю