Некрасов Зот Ілліч

НЕКРА́СОВ Зот Ілліч (26. 12. 1907(08. 01. 1908), м. Мелiтополь Таврій. губ., нині Запорiз. обл. — 01. 12. 1990, Днi­пропетровськ, нині Дні­про) — фахівець у галузi металургії. Доктор технічних наук (1950), професор (1951), академік АН УРСР (1961). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1968). Герой Соц. Праці (1969). Сталін. (1941) і Ленін. (1960) премії. Державні нагороди СРСР. Закiн. Днi­проп. металург. ін­ститут (1930), де 1938–41 та 1943–60 й викладав: від 1950 — професор кафедри металургії чавуну. 1930–38 — у Дні­проп. НДІ металів; 1941–43 — у Магнітогор. гірн.-металург. ін­ституті (Челябін. обл., РФ); 1951 — за­ступник директора, 1952–78 — директор, 1978–88 — завідувач від­ділу терміч. обробле­н­ня металів, 1988–90 — радник при дирекції Iн-ту чорної металургiї АН УРСР (Дні­пропетровськ). 1971–78 очолював Дні­проп. наук. центр АН УРСР. Наукові дослідже­н­ня з теорії та практики домен. плавле­н­ня, зокрема з питань викори­ста­н­ня в домен. печах природ. газу в по­єд­нан­ні зі збагаченим киснем ду­т­тям; одержа­н­ня міцного офлюсованого агломерату; проектува­н­ня та спорудже­н­ня надпотуж. домен. печей. Роз­робив новий спосіб огрудкува­н­ня заліз. руд. 1991 його імʼя присвоєно Ін­ституту чорної металургії НАНУ. 1997 президією НАНУ засн. премію ім. Н. 2016 Маріуп. металург. комбінат ім. Іл­ліча пере­йменовано на честь Н.

Завантажити статтю