Некрасов Микола Віссаріонович
НЕКРА́СОВ Микола Віссаріонович (Некрасов Николай Виссарионович; 20. 10(01. 11). 1879, С.-Петербург – 07. 05. 1940, Москва) – російський політичний діяч. Закін. С.-Петербур. інститут інж. шляхів сполучень (1902). Викладав у Томському технол. інституті (Росія): від 1906 – в. о. екстраординар. професор кафедри буд. механіки. Деякий час мешкав у м. Ялта (нині АР Крим). Вступив до партії кадетів, очолював її Ялтин. відділ., представляв Таврій. губ. на установ. з’їзді партії, 1909–15 – чл. її ЦК. Депутат 3-ї (1907–12) та 4-ї (1912–17) Держ. дум Рос. імперії. Входив до фракції кадетів, у листопаді 1916 обраний товаришем (заст.) голови Держ. думи. Після Лютн. революції 1917 склав законопроект про оголошення Росії республікою. У березні 1917 став міністром шляхів сполучення Тимчас. уряду. Наприкінці червня того ж року в складі уряд. делегації разом із О. Керенським, М. Терещенком, І. Церетелі вів у Києві переговори з УЦР про створення нового органу упр. – Генерального Секретаріату. В липні 1917 вийшов із партії кадетів, згодом виведений зі складу уряду й у вересні 1917 признач. генерал-губернатором Фінляндії. Після більшов. перевороту 1917 змінив прізвище на Голгофський, працював у органах кооперації у м. Уфа і Казань (обидва – РФ). 1921 викритий, заарешт. і відправлений до Москви, у травні того ж року після зустрічі з В. Леніним звільнений. Відтоді – на госп. і викладац. роботах у Москві. 3 листопада 1930 заарешт., 25 квітня 1931 за звинуваченням у контррев. діяльності засудж. до 10-ти р. таборів. В ув’язненні працював в Особл. КБ із проектування Біломоро-Балт. каналу. Після завершення його будівництва 1933 достроково звільнений. Відтоді – співроб. упр. будівництва каналу Москва–Волга (1938 за його дострок. пуск нагородж. орденом Трудового Червоного Прапора). 13 червня 1939 заарешт., 14 квітня 1940 за звинуваченнями у шкідництві та організації контррев. терорист. групи засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1991.
Літ.: Ковалинский В. Меценаты Киева. К., 1998.
В. В. Ковалинський
Рекомендована література
- Ковалинский В. Меценаты Киева. К., 1998.