Некроценоз

Визначення і загальна характеристика

НЕКРОЦЕНО́З (від грец. υεκρός — мертвий і ...ценоз) — скупче­н­ня залишків мертвих організмів на будь-якій ділянці поверх­ні суходолу, дна або в товщі води у континентальному чи морському басейні. За твердже­н­ням австр. вченого Г. Ґам­са, автором терміна є Ф. Штейнек­ке. Г. Ґамс також під­креслював різницю між Н. і танатоценозом. У малих озер. басейнах і болотах найчастіше має місце тільки Н. На думку рос. палеонтолога Б. Яніна, осн. від­мін­ністю Н. є повний збіг умов життя організмів і їхніх похованих посмерт. залишків. Грузин. палеонтолог Л. Давіташвілі за­пропонував використовувати термін в більш широкому сенсі: «Н. — скупче­н­ня залишків мертвих організмів без­від­носно до причин, часу та місця загибелі окремих особин». Термін «Н.» вживають під час актуопалеонтол. (актуотафономіч.) досліджень тільки до сучас. організмів. Його значе­н­ня часто помилково ототожнюють зі значе­н­ням терміна «ориктоценоз». Також некорект. є синонімізація Н. з ліптоценозом. Н. є одним з окремих випадків остан­нього.

Літ.: Н. Gаms. Die Geschichte der Lunzer Seen, Moore und Wälder // Internationale Revue der gesamten Hydrobiologie und Hydrographie. 1927. Bd. 18; Давита­швили Л. Ш. К во­просу о клас­сификации ценозов организмов и органических остатков // Общие вопр. эволюцион. палеобиологии. Тбилиси, 1964; Янин Б. Т. Терминологический словарь по палеонтологии (палеоихнология, палеоэколо­гия, тафономия). Москва, 1990; Общая палеоэкология. С.-Пе­тербург, 2000.

О. Ю. Аністратенко

Завантажити статтю