Новиков-Прибой Олексій Силович

Визначення і загальна характеристика

НО́ВИКОВ-ПРИБО́Й Олексій Силович (Новиков-Прибой Алексей Силыч; справж. — Новиков; 12(24). 03. 1877, с. Матвєєвське Тамбов. губ., нині Рязан. обл., РФ — 29. 04. 1944, Мос­ква) — російський прозаїк. Член СП СРСР (1934; чл. правління). Сталінcька премія (1941). Освіту здобув самотужки. Служив від 1899 на Балтій. флоті. Цар. влада переслідувала Н.-П. за політ. діяльність. Під час рос.-япон. вій­ни 1904–05 брав участь у Цусім. битві як баталер броненосця «Орел», потрапив у япон. полон. 1907–13 — на еміграції: Франція, Іспанія, Пн. Африка, плавав матросом торг. флоту. 1912–13 жив на о-ві Капрі (Італія) у М. Горького, якого вважав своїм учителем у літ-рі. У 1930-х рр. часто приїздив в Україну — відвідував Київ, Харків, Одесу, Дніпропетровськ (нині Дніпро), Алушту (нині АР Крим). Н.-П. був добре знайомий із укр. культурою й мистецтвом (його наставником був відомий художник А. Куїнджі). Друкуватися почав 1906. Дебютував зб. «Морские расска­зы» (1914, надрук. 1917). Писав твори переважно з життя моряків («Море зовет», 1919; «Зуб за зуб», 1922; «Подводники», 1923; «В бухте “Отрада”», 1924; «Ера­лашный рейс», 1925; «Женщина в море», 1926; «Ухабы», 1927; «Соленая купель», 1929 тощо). Кращий твір — істор. епопея «Цусима» (ч. 1–2, 1932–35; 4-а ред. — 1940). У роки 2-ї світової вій­ни виступав із нарисами та статтями про рад. флот, працював над романом «Капитан І ранга» (ч. 1–2, 1942–44, незакін.). Усі зазнач. твори опубл. у Москві. За мотивами його однойм. повісті О. Фіалко створив х/ф «Єралашний рейс» (1976, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка). Іменем Н.-П. названо бібліотеку в Со­лом’ян. р-ні Києва (1950), бібліотеку-філію № 3 у Маріуполі (Донец. обл.), а також вулиці в Києві, Донецьку, Дніпрі, Краматорську (Донец. обл.).

Завантажити статтю