НО́ВИКОВ Юрій Федорович (30. 04. 1930, Миколаїв — 25. 07. 2002, Запоріж­жя) — фахівець у галузі сільськогосподарського машинобудува­н­ня, механізації тварин­ництва та історії техніки. Доктор технічних наук (1973), професор (1976), член-кореспондент ВАСГНІЛ (1978) та УААН (1991). Закін. Ростов. ін­ститут с.-г. машинобудува­н­ня (м. Ростов-на-Дону, РФ, 1952). Працював у ВНДІ с.-г. машинобудува­н­ня (Москва, 1952–57); Ворошиловгр. с.-г. ін­ституті (нині Луганськ, 1957–58); Новочеркас. зоовет. ін­ституті (РФ, 1958–60); НДІ технології машинобудува­н­ня (м. Ростов-на-Дону, 1960–62); Ростов. ін­ституті с.-г. машинобудува­н­ня (1962–74); заст. дир. з наукової роботи (1974–77), дир. (1977–86), завідувач від­ділу технології і механізації виробництва корм. і харч. білка з рослин. тканин (1986–88) Центр. НДПТІ механізації і електрифікації тварин­ництва Пд. зони СРСР (нині Ін­ститут механізації тварин­ництва НААНУ); дир. Центр. н.-д. лаб. комплексної пере­робки рослин. сировини (1988–99; обидві — Запоріж­жя); від 1999 — проф.-консультант Запоріз. університету. Наук. діяльність у галузі механізації с. господарства, с.-г. біо­технології та екології. Роз­робляв одну з най­актуальніших про­блем — мех. збезводне­н­ня кормів із побіч. одержа­н­ням білк. вітамін. кормів. Заклав теор. і практ. основи мех. фракціонува­н­ня маси зелених рослин на волокнисту й рідку фракцію з на­ступ. виділе­н­ням з остан­ньої білк. концентрату. Працюючи на стику суміж. наук — анатомії рослин, біо­хімії та зоотехнії, з одного боку, та приклад. техніки — з ін., Н. заклав основи принципово нової технології кормодобува­н­ня, а в пер­спективі — й нової ефектив. технології виробництва харч. білка. Довів, що білок, який міститься в клітк. соку будь-якої зеленої рослини, практично стереотипний і практично нічим не від­різняється від тварин­ного. За його без­посеред. участі створ. комплект нових машин для приготува­н­ня на фермах кормів для великої рогатої худоби, роз­роблені проекти кормоцехів та ін. Роз­винув раніше практично не за­стосовуваний у с.-г. механіці істор.-тех. метод дослідж., зокрема ви­вчав складну й актуальну нині про­блему взаємодії людини та природи в системі «людина — машина (технологія) — земля». Систем. аналіз технології та техніки с.-г. виробництва в їхньому істор. роз­витку, проведений Н., показав, що можна забезпечити подальше швидке зро­ста­н­ня виробництва продуктів харчува­н­ня без знач. погірше­н­ня довкі­л­ля. Значну увагу приділяв під­готовці наук. кадрів, пропаганді тех. знань та популяризації досягнень науки й техніки серед молоді з про­блем охорони ґрунтів і довкі­л­ля, роз­витку тварин­ництва тощо. Низку його наук.-популяр. книг пере­кладено франц., нім., словац., болгар. й араб. мовами.