Новиков Юрій Георгійович

НО́ВИКОВ Юрій Георгійович (12. 10. 1944, Київ — 28. 12. 2009, там само) — графік, живописець. Державна премія України ім. Т. Шевченка (1983). Заслужений художник України (2005). Член НСХУ (1983). Закін. Київ. полігр. факультет Укр. полігр. інституту (1976; викл. Б. Валуєнко, Ф. Юр’єв). Працював у Києві: на навч. кіностудії Київ. театр. інституту (1969–71), худож.-вироб. комбінаті (1972–73) та ф-ці сувенірно-подарунк. виробів (1973–76); ст. худож. ред. видавництва «Дніпро»; художник дослідно-експерим. ред. Держкомвидаву УРСР (1976–87), шеф-дир. по роботі з художниками в укр. філії СП «Рек-Тайм» (1990–91); художник-консультант підприємства «Академія ЛТД» (1991–92). Учасник міських, всеукр., зарубіж. мистецьких виставок від 1977. Персон. — у Києві (1977, 1983, 2005). Основні галузі — станк. живопис (портрети, пейзажі), книжк. і станк. графіка. Портрети, створ. Н., розкривають душев. стан героїв у певний часовий момент. Оформив понад 250 вид., зокрема «Від Путивля до Карпат» С. Ковпака (1979), «Кобзар» Т. Шевченка (1982), для обкладинки якого розробив шрифти у стилі модерн і факсиміл. підпис Т. Шевченка; «І все-таки вона крутиться!..» Г. Димитрова (1980–82), «Четверта рота» В. Собка, «Чорнобиль. Репортаж» В. Яворівського, «Тополя на тому березі» С. Голованівського (усі — 1986), зб. «Культура і варварство» (1988), «Я писатиму тобі щодня...» Г. Ковтун (1989), зб. «Мерилин Монро» (1991), «Міфи Древньої Греції» (1993), «Страд­ные годы. С Дягилевым» (1994; усі — Київ).

Рекомендована література

1. Валуєнко Б. Режисура книги // Всесвіт. 1983. № 9;
   Google Scholar Internet
2. Новиков Юрій: «Найяскравіша зустріч» [Інтерв’ю] // Кіно–Театр. 2000. № 4;
   Google Scholar Internet
3. New and Mat Юрия Новикова и Евгения Матвеева. К., 2003;
   Google Scholar Internet
4. Євген Матвєєв. Юрій Новіков. Сни про Дрезденську галерею. К.; Берлін, 2005.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю