НО́ВИКОВ Юрій Георгі­йович (12. 10. 1944, Київ — 28. 12. 2009, там само) — графік, живописець. Державна премія України імені Тараса Шевченка (1983). Заслужений художник України (2005). Член НСХУ (1983). Закін. Київ. полігр. факультет Укр. полігр. ін­ституту (1976; викл. Б. Валуєнко, Ф. Юрʼєв). Працював у Києві: на навч. кіностудії Київ. театр. ін­ституту (1969–71), худож.-вироб. комбінаті (1972–73) та ф-ці сувенірно-подарунк. виробів (1973–76); ст. худож. ред. видавництва «Дні­про»; художник дослідно-екс­перим. ред. Держ­комвидаву УРСР (1976–87), шеф-дир. по роботі з художниками в укр. філії СП «Рек-Тайм» (1990–91); художник-консультант під­приємства «Академія ЛТД» (1991–92). Учасник міських, всеукр., зарубіж. мистецьких ви­ставок від 1977. Персон. — у Києві (1977, 1983, 2005). Основні галузі — станк. живопис (порт­рети, пейзажі), книжк. і станк. графіка. Порт­рети, створ. Н., роз­кривають душев. стан героїв у певний часовий момент. Оформив понад 250 вид., зокрема «Від Путивля до Карпат» С. Ковпака (1979), «Кобзар» Т. Шевченка (1982), для обкладинки якого роз­робив шрифти у стилі модерн і факсиміл. під­пис Т. Шевченка; «І все-таки вона крутиться!..» Г. Димитрова (1980–82), «Четверта рота» В. Собка, «Чорнобиль. Репортаж» В. Яворівського, «Тополя на тому березі» С. Голованівського (усі — 1986), зб. «Культура і варварство» (1988), «Я писатиму тобі щодня...» Г. Ковтун (1989), зб. «Мерилин Монро» (1991), «Міфи Древньої Греції» (1993), «Страд­ные годы. С Дягилевым» (1994; усі — Київ).